Амет-Хан Султан – Пілот від Бога

Головна, Новини, Слайд

Національний герой кримськотатарського народу Амет-Ха́н Султа́н – видатний радянський льотчик, учасник Другої світової війни. Народився майбутній ас сто років тому 25 жовтня 1920 року в селищі Алупка біля Ялти (Крим) в робітничій сім’ї. Батько Амет-Хана — Султан — лак за національністю (народ в Дагестані), мати Насіба — кримська татарка. Амет-Хан завжди, навіть під тиском НКВС та КДБ, вважав себе кримським татарином. Після закінчення семирічної школи, у 1937 році, вступив до залізничного фабрично-заводського училища в Сімферополі. Згодом працював слюсарем-котельником у сімферопольському паровозному депо. Одночасно навчався в аероклубі, який закінчив у 1938 році.

Військовий льотчик

У лютому 1939 року поступив до 1-ї Качинської червонопрапорної військової авіаційної школи поблизу Севастополя, прискорений курс якої закінчив у 1940 році у званні молодшого лейтенанта. Направлений у 4-й винищувальний авіаполк (4-й вап) Одеського військового округу, дислокований під Кишиневом. Літав на літаках І-15 та І-153.

Перший бойовий виліт здійснив 22 червня 1941 року на розвідку переправ через річку Прут. У ході першого етапу німецько-радянської війни здійснив 130 бойових вильотів — розвідувальні польоти в районі Кишинева, Тирасполя, Миколаєва, Одеси, Херсона, над Приазов’ям. У жовтні 1941 року лейтенант Амет-Хан Султан призначений на посаду командира ланки. У листопаді — нагороджений орденом Червоної Зірки. У грудні полк направлений до Кінешми на переформування і переучування на новий винищувач «Харрикейн».

Із березня 1942 року 4-й вап включений до складу 147-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони з дислокацією у місті Ярославль. Тут Амет-Хан Султан одержав свою першу повітряну перемогу — тараном збив бомбардувальник «Юнкерс-88». За мужньо проведений таран у небі Ярославля міський комітет оборони вручив Амет-Хану Султану грамоту й іменний годинник. За цей подвиг Амет-Хан також наказом командувача фронтом від 31 липня 1942 року нагороджений орденом Червоного Прапора.

У липні 1942 року 4-й вап перекинутий з-під Ярославля в район міста Єлець і включений до складу 8-ї повітряної армії. У боях під Касторним і Воронежем протягом місяця Амет-Хан Султан знищив у повітряних боях сім літаків противника. У розпал боїв полк отримав нові літаки Як-1, Амет-Хан призначений на посаду командира ескадрильї. Із серпня 1942-го полк бере участь у Сталінградській битві. У складі 8-ї повітряної армії була сформована група льотчиків спеціального призначення, до складу якої входили найбільш досвідчені льотчики-винищувачі. До групи був відряджений і Амет-Хан Султан. Група діяла протягом кількох місяців з аеродрому Погромне. За дуже короткий термін Амет-Хан Султан на літаку Як-7Б збив під Сталінградом шість літаків противника, був сам збитий. За проявлену мужність нагороджений орденом Леніна.

Наприкінці 1942 року з метою концентрованого використання винищувальної авіації у 8-й повітряній армії було прийняте рішення створити на базі одного з полків елітний підрозділ льотчиків-асів. Базою для нового підрозділу було обрано 9-й гвардійський винищувальний авіаційний полк на літаках Як-1. Із жовтня 1942 року старший лейтенант Амет-Хан Султан — командир 3-ї ескадрильї 9 гвап. Брав участь у звільненні Ростова-на-Дону, в повітряних боях над Кубанню. За бойові успіхи в боях за Ростов 15 листопада 1942-го нагороджений другим орденом Червоного Прапора.

Після переучування на американську «Аерокобру» брав участь у Донбаській операції. 18 квітня 1943 року Амет-Хан Султан отримав другий орден Леніна. Після звільнення Таганрога і Мелітополя указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року гвардії капітану Амет-Хану Султану присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». На цей час Амет-Хан Султан здійснив 359 бойових вильотів, провів 79 повітряних боїв, особисто збив 11 літаків противника і 19 — у групових боях.

Депортація кримських татар

У травні 1944 року командування полку дозволило Амет-Хану відвідати батьків у Алупці. Разом з ним в Алупці гостював Герой Радянського Союзу Павло Головачов. Під час перебування у батьків Амет-Хан довідався, що брата Імрана звинувачено у «пособництві окупантам» і арештовано.

Саме під час перебування льотчиків в Алупці припала операція НКВС з примусової депортації кримських татар. НКВСівці хотіли забрати і матір льотчика Насібу, за яку вступився син. Невідомо чим би закінчився конфлікт, якби не втручання Головачова. Врешті завдяки заступництву командувача 8-ї повітряної армії генерала Т. Хрюкіна та з огляду на бойові заслуги Амет-Хана, матір дозволили не виселяти. Тимофій Хрюкін відправив батьків Героя у станицю Привольна Краснодарського краю до своїх батьків, де вони жили до повернення в Алупку після війни.

Під час переучування на новий літак Ла-7, влітку 1944 року під Москвою, Амет-Хан одружився з Фаїною Максимівною Данильченко. Після переучування і відпочинку Амет-Хан Султан брав участь у боях в Східній Пруссії, битві за Берлін. Останній переможний бій Амет-Хан Султан провів 29 квітня 1945 року над аеродромом Темпельгоф, збивши «Фокке-Вульф-190». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року «за проявлену хоробрість і героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків, збитих в групових боях» помічник командира 9 гвап гвардії майор Амет-Хан Султан вдруге удостоєний звання Героя Радянського Союзу та нагороджений другою медаллю «Золота Зірка». Усього за чотири роки війни Амет-Хан отримав п’ятнадцять бойових нагород, у тому числі дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, три ордени Леніна, чотири ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського, орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Червоної Зірки, медалі.

Після закінчення війни за розпорядженням Сталіна усі льотчики-аси були направлені на навчання до військових академій. Із серпня 1945 року Амет-Хан Султан — слухач військової академії командно-штурманського складу в Моніно. Однак навчання давалося йому дуже важко через брак базової освіти. Амет-Хан подав рапорт начальнику академії з проханням про відрахування. «Тверезо зважуючи рівень своїх знань, — писав він у рапорті, — не бачу можливості подальшого навчання. Прошу відрахувати з академії». У квітні 1946 року Амет-Хан Султан був звільнений у запас.

Льотчик-випробувач

Після війни Амет-Хан Султан намагався повернутися до льотної професії: у березні 1946 року їде до Москви, де подає заяву на роботу льотчиком-випробувачем у Льотно-дослідницькому інституті. Однак відповіді так і не отримав. Як стало відомо пізніше, на заваді знову була його національність: кримські татари, як і інші депортовані у 1944 році народи були «викреслені» з історії держави, навіть згадки про кримських татар були заборонені і далеко не безпечні. У важку для свого народу годину Амет-Хан не відмовлявся від нього і не приховував свій кровний зв’язок з кримськими татарами. Врешті, завдяки допомозі бойових друзів Олександра Покришкіна та Володимира Лавриненкова і черговому заступництву Тимофія Хрюкіна, на той час — заступника головнокомандувача ВПС, у лютому 1947 року Амет-Хан Султан стає льотчиком-випробувачем Льотно-дослідницького інституту міністерства авіаційної промисловості. За короткий час він один із кращих льотчиків-випробувачів в країні.

У 1947-1949 роках Амет-Хан Султан спільно з С. Анохіним і М. Рибком здійснював випробувальні польоти з метою вивчення аеродинамічних характеристик на швидкостях, близьких до швидкості звуку на літаючих лабораторіях ЛЛ-1 (з прямим крилом) і ЛЛ-2 (з крилом зворотньої стріловидності) конструкції Цибіна. У 1949 році Амет-Хан спільно з О. Якімовим здійснили відпрацювання системи автоматичної дозаправки літаків у повітрі методом «з крила на крило», а у червні 1949 року спільно з І. Шелестом на літаку Ту-2 — першу в СРСР повністю автоматичну дозаправку в повітрі. Наприкінці 1949 року Амет-Хан Султан разом з Я. Верніковим виконали перший політ на дослідному всепогодному двомісному винищувачі-перехоплювачі ДКБ А. Мікояна І-320 (виріб Р-1).

У 1951-1953 роках Амет-Ханом разом з С. Анохіним, Ф. Бурцевим і В. Павловим провели випробування пілотованого прототипу «К» першої радянської авіаційної протикорабельної крилатої ракети КС-1 «Комета». Перший політ пілотованого прототипу «К» був здійснений 4 січня 1951 року (льотчик-випробувач Амет-Хан Султан). Перший політ прототипу з-під носія Ту-4КС здійснений ним же в травні 1951 року. Всього було проведено 150 пілотованих польотів чотирьох прототипів К-1, К-2, К-3 і К-4. За успішне виконання цього завдання Амет-Хан Султан у 1953 році був представлений до третьої Зірки Героя Радянського Союзу, але на заваді знову стала національність. Але Амет-Хан у 1953 році був удостоєний Сталінської премії 2 ступеня і нагороджений орденом Червоного Прапора.

У 1953 році Амет-Хан Султан брав участь у дослідженнях стійкості керованості літака на надзвукових швидкостях польоту. Польоти виконував на літаку СІ-10 з керованими передкрилками і поворотним стабілізатором, створеному на базі винищувача МіГ-17.

«Національне питання» переслідувало Амет-Хана і після нагородження Сталінською премією. Переймаючись долею свого народу, Амет-Хан Султан неодноразово і безрезультатно звертався з проханням про повернення кримських татар на батьківщину до Анастаса Мікояна, Климента Ворошилова та інших керівників СРСР. У 1956 році після ХХ з’їзду КПРС він разом із групою колишніх партійних і радянських працівників Кримської АРСР підписав лист до ЦК КПУ з проханням про реабілітацію кримських татар. За порушення табу на кримськотатарське питання його не пустили до Франції, куди він був запрошений на ювілей полку «Нормандія-Німан».

Амет-Хан продовжував наполегливо працювати. Багато польотів було виконано для відпрацювання систем катапультування з різних літаків. 12 листопада 1958 року під час випробувань крісла-катапульти для літаків Су-7 та Су-9 парашутистом-випробувачем В. І. Головіним, на літаку МіГ-15УТІ вибухнув піропатрон стріляючого механізму катапульти. Був пробитий паливний бак, обидві кабіни були залиті пальним, виникла загроза пожежі. Головін не міг покинути літак через деформацію крісла катапульти. Амет-Хан прийняв мужнє рішення садити літак. Посадка була виконана бездоганно, і життя товариша було врятоване.

У 1958-1959 роках Амет-Хан Султан разом із В. Павловим і В. Трофимовим проводили випробування пілотованого прототипу СМ-20 авіаційної протикорабельної крилатої ракети Х-20 ракетного комплексу К-20 («Комета-20») для стратегічних бомбардувальників Ту-95К. У тому ж році Амет-Хану Султану присвоєне звання підполковника.

Під час роботи над космічною програмою Амет-Хану довелося випробовувати спускний апарат, призначений для повернення перших космонавтів на землю. Разом із Головіним він відпрацьовував варіант аварійного приземлення космонавтів у разі аварії на спускному апараті. 1958-1960 роках космонавти першого загону космонавтів навички дій в умовах невагомості відпрацьовували на спеціально обладнаному літаку Ту-16, який пілотував Амет-Хан.

7 квітня 1959 року Амет-Хан виконав перший випробувальний політ на експериментальному літаку НМ-1 конструкції П. Цибіна, призначеному для польотів на висотах понад 30000 метрів на надзвукових швидкостях. У 1959-1960 роках Амет-Хан спільно з льотчиком-випробувачем Р. Захаровим провели його державні випробування. Після повітряного параду 1961 року, де відбувся показ новітніх реактивних літаків, Амет-Хан Султан нагороджений скромним, по радянським мірках, орденом «Знак Пошани», йому присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР».

Коли медична комісія відсторонила Амет-Хана Султана від польотів на винищувачах, він з успіхом продовжував польоти на важких машинах. Амет-Хан Султан брав участь у підготовці до космічних польотів перших льотчиків-космонавтів Юрія Гагаріна, Германа Титова, Валерія Биковського, Олексія Леонова, Павла Бєляєва, Володимира Комарова. Космонавти його боготворили і шанобливо називали «папою».

За час льотно-випробувальної роботи особистий наліт Амет-Хана Султана склав 4237 години. Він єдиний радянський льотчик-випробувач, який випробував понад 50 типів літальних апаратів, 107 одиниць різної техніки. Ця титанічна робота безсумнівно заслуговує на звання Героя Радянського Союзу, але ж…

Загинув Амет-Хан Султан разом з екіпажем 1 лютого 1971 року при виконанні випробувального польоту на літаючій лабораторії Ту-16ЛЛ, при випробуванні нового потужного реактивного двигуна. Під час запуску експериментального двигуна його разом із літаком рознесло вщент.

Похований Амет-Хан Султан у Москві на Новодівичому кладовищі.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року в Алупці на батьківщині двічі Героя Радянського Союзу Амет-Хана Султана, звідки свого часу були виселені майже всі татари, мало бути встановлене його бронзове погруддя. Однак бюст славетного льотчика встановили лише у 1955 році: погруддя Героя намагалися поставити в Ярославлі, Махачкалі, Сталінграді, але ніяк не в Алупці. На початку 1950-х років на прийомі у Ворошилова, той запитав Амет-Хана, чому він відмовляється від пам’ятника на батьківщині. Той був вкрай здивований — він дійсно відмовлявся від встановлення бюста в Ярославлі та Махачкалі, але жодним чином мова не йшла про Алупку. Тоді Ворошилов показав Ахмет-Ханові Султану «лист» з відмовою, який начебто написав льотчик. Врешті усе владналося, але коли настав час відкривати пам’ятник, той … зник, а місце для його встановлення виявилося засадженим квітами. Минуло ще три роки, поки бюст знайшовся і був встановлений на належному місці. Нині пам’ятник стоїть на бульварі Амет-Хана Султана (вул. Льотчиків, 6).

У Сімферополі відкрито кілька меморіальних дощок легендарному сину кримськотатарського народу, його ім’ям названо площу. В Алупці відкрито музей, постійна експозиція, присвячена Герою, діє у Республіканській бібліотеці імені Ісмаїла Гаспринського. Ім’ям Амет-Хана Султана названо мікрорайон в Саках, вулиці в Алупці, Судаку, Міжводному, Мелітополі та ін.

Із 7 жовтня 2020 року в Україні введено в обіг пам’ятну монету «Амет-Хан Султан».

Шанують пам’ять Героя і на батьківщині батька Амет-Хана Султана — в Дагестані: пам’ятники Амет-Хану встановлені у Махачкалі на проспекті, що носить його ім’я, і біля міжнародного аеропорту, у Каспійську, селі Цовкра Кулинського району. Ім’я двічі Героя Радянського Союзу Амет-Хана Султана присвоєне аеропорту столиці Дагестану «Уйташ».

За ініціативи бойових побратимів Амет-Хана — французьких льотчиків полку «Нормандія-Німан», йому було присвоєне звання почесного льотчика ВПС Франції. На постаменті пам’ятника Амет-Ханові Султану в Парижі напис: «Пілот від Бога».

Третього травня 2013 року відкрито бюст Амет-Ханові Султану в київському парку Вічної Слави, а 15 травня 2014 року — меморіальну дошку біля ДК «Авіатор» Кіровоградської льотної академії. Дошка встановлена за ініціативи групи авіаторів з Криму «Ватан къанатлари» на чолі з Нурі Бейтулаєвим. Місце обране через неможливість увічнити пам’ять кримськотатарського льотчика-аса на окупованій території Криму.

У вересні 2010 року делегати національного з’їзду кримських татар — курултаю просили керівництво України посприяти присвоєнню імені Амет-Хана Султана міжнародному аеропорту «Сімферополь». Після довгих  роздумів і тертя різних політичних сил 14 травня 2015 року аеропорту все таки було присвоєно ім’я Героя. Російські окупанти присвоїли аеропорту ім’я художника-мариніста Івана Айвазовського. Але Час й Історія все поставить на свої місця…

Підготував Олексій РИБІНОВИЧ