Інший, автентичний Чорнобиль

Головна, Новини, Слайд

Чим далі від нас та страшна Чорнобильська катастрофа 1986 року, тим більше люди цікавляться тим, що ж зараз відбувається у зоні? Нині ця територія стала, зокрема, й туристичною. Для мандрівників пропонуються різноманітні тури, на яких їм розповідають про тегхногенну катастрофу, яка сталась 35 років тому, про відселення майже 300 тисяч осіб із забруднених земель, і про те, що нині відбувається у зоні.

«Однак є й інший Чорнобиль, про який говорять небагато, і на який увагу туристів акцентують мало. Йдеться про справжню етнокультурну катастрофу, яка була спричинена відселенням людей на інші території після аварії на ЧАЕС. Адже ця частина Київського Полісся мала свої унікальні традиції, унікальні технології давніх ремесел, обрядовість, архітектуру тощо. Неповторні особливості історії й етнографії Чорнобильського нині не знаходять масового застосування через відсутність носіїв цієї культури на цій території. І все ж вони не забуті. У цьому переконалися учасники дослідницької етнографічної експедиції «Чорнобиль: перервана традиція», які побували на цій території з метою вивчення сучасного стану побуту та традицій культурної спадщини Полісся, збору етнографічного матеріалу, а також фото-, фоно- та відеофіксації віднайдених матеріалів. Учасники експедиції працювали у Чорнобилі та Прип’яті, а також у місті Славутич, де нині живе немало переселенців і з Чорнобильської зони, – зазначила директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко.

Ініціював проведення експедиції Вишгородський історико-культурний заповідник. У її роботі взяли участь Влада Литовченко, заступник голови Вишгородської районної держадміністрації Тетяна Волотовська, науковці Українського центру культурних досліджень Наталя Морозова та Роман Каць, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ, кандидат історичних наук Галина Бондаренко, журналісти, зокрема,  й газети «Слово».

Саме місто Чорнобиль безлюдним і апокаліптичним назвати не можна. Так, для жителів урбанізованих населених пунктів тут багато незвичного: час тут ніби застиг, зарослі поглинають покинуті будинки, декомунізації не відбулося, і тут вулиці носять ще «старі» назви: Кірова, Радянська… Пам’ятник Леніну на міській площі – як символ того, що людей в екс-СРСР влада сприймала як «коліщаток і гвинтиків»… І все ж місто чисте, впорядковане, ним справді приємно пройтися. Увечері світяться вікна у низці багатоповерхівок, хоча й не у всіх. Тут живуть співробітники ЧАЕС, які працюють вахтовим методом.

А в деяких приватних будинках живе і кілька родин самоселів, в основному літнього віку – люди, які не змогли залишити рідні домівки. Вони зберігають деякі давні традиції, і своїми спогадами поділилися з учасниками експедиції.

Про унікальні технології традиційних поліських ремесел учасники експедиції дізналися під час візиту до розташованого у Чорнобилі Музею-архіву народної культури Українського Полісся, який є підрозділом Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф.

Під час експедиції згадалися слова української поетеси Ліни Костенко, яка у попередні роки брала участь у низці етнографічних експедицій, і влучно підмітила у своїй поезії «Мадонна перехресть»::

« Не половіють в полі колоски.

Не ходять люди. М’ячики не скачуть.

 В Чорнобиль повертаються казки.

Самі себе розказують і плачуть».

Найяскаравіше ці рядки згадалися у селі Копачі, якого зараз, власне, й немає – через високу радіацію 35 років тому село справді довелося «закопати»: бульдозерами виривали котловани, у які «загортали» будинки. Як пам’ять про катастрофу залишились лише кілька будівель, серед яких – дитячий садок, у якому лишились іграшки, кимось забута дитяча шкарпетка…

Учасники експедиції відвідали й інші населені пункти Чорнобильської зони, де колись кипіло життя. Зокрема, і місто Прип’ять, яке вже стає своєрідним арт-майданчиком для низки активностей, пов’язаних із Чорнобильською зоною. Можливо, у ньому вдасться презентувати і результати роботи експедиції.

Також учасники експедиції віддали шану ліквідаторам і жителям відселених населених пунктів у меморіальному комплексі «Зірка Полин», до якого входить однойменний музей, пам’ятник «Ангел Чорнобиля, що сурмить», алея пам’яті жертв чорнобильської катастрофи, низка арт-об’єктів.

Результативною була робота і в місті Славутич – молодому місті, яке веде свою історію уже з постчорнобильських часів, і, яке Влада Литовченко назвала містом  щастя: світла простора площа, прекрасний парк з низкою скульптур, які славутичани з гордістю показують гостям… Замість вулиць тут – квартали, які забудовувались представниками восьми республік екс-СРСР, і де можна простежити елементи архітектури різних країн, а також привнесені у Славутич національні родзинки. Наприклад, у Єреванському кварталі учасники експедиції побачили прямо у дворі чималенький стаціонарний мангал, який, з усього видно, користується популярністю любителів поласувати шашликами. А Таллінський квартал складається в основному з характерних для Естонії дерев’яних котеджів.

У Краєзнавчому музеї м. Славутича та Чорнобильської АЕС зібрано немало етнографічних матеріалів, які заслуговують на увагу як неоціненні зразки поліських традицій, котрі вимагають подальшого вивчення та збереження. А місцеві жителі поділились із учасниками експедиції тими традиціями, які зберігають. Також у межах роботи експедиції відбулась зустріч з заступником міського голови Олександром Линкевичем, очільницею відділу культури, національностей та релігій Ніною Баришевською, заступником директора КП «Агентство регіонального розвитку» Мариною Карасьовою, директором Краєзнавчого музею м. Славутича та Чорнобильської АЕС та співробітниками музею. Учасники зустрічі обмінялися думками щодо подальшої співпраці на теренах збереження етнокультурної спадщини Чорнобильського ареалу, обговорили ідеї у цьому зв’язку, та можливості їх спільної реалізації.

«Мені приємно опинитися у колі однодумців, колег, які надихаються історією свого чудового міста, свого краю, які гостинно відчиняють двері для всіх охочих. Приємно, що у музеї велика кількість відвідувачів. Люди розуміють, що треба вивчати своє коріння, історію своєї землі, той унікальний етнографічний матеріал, який знаходиться у музеї. Учасники нашої дослідницької етнографічної експедиції «Чорнобиль: перервана традиція» побачили, що є унікальний етнографічний матеріал. Зараз ми його збираємо, проводимо перемовини з нашими майбутніми ключовими партнерами, щоб протягом 2021-2022 років не лише ознайомити громадськість з результатами нашої експедиції, а й у подальшому зробити культурний етнографічний маршрут. Адже історія цієї землі була невивченою, вона була закритою. Але ми побачили, що скрізь вирує енергія життя, енергія відродження. Річниця Чорнобильської трагедії проходить під іншим гаслом – під гаслом того, що треба відновлювати цю територію, створювати туристичні осередки, створювати етнографічно-культурні маршрути», зауважила Влада Литовченко.

Учасники експедиції ознайомилися і з туристичним потенціалом Славутича, а також тим, як місто його задіює у плані залучення мандрівників. Незабаром тут відкриється туристично-інформаційний центр, у якому буде все необхідне для того, щоб допомогти туристам ознайомитися з родзинками Славутича і відчути його неповторну ауру. Про це розповіла спеціаліст з туризму Агентства регіонального розвитку м. Славутича Крістіна Бельченко.

Цікавою була і зустріч з учасниками Міжнародного семінару для студентів-архітекторів «SESAM 2021 Poliklinika» від Європейської Архітектурної Студентської Асамблеї. Основною локацією семінару, що відбувається у три етапи у межах проєкту «Славутич – Мала культурна столиця України», є стара закинута поліклініка. Креативна молодь вивчає місто, здійснює просторові практики, аби запропонувати свої архітектурні рішення, які, сподіваються, будуть цікавими місту. У серпні у Славутичі працюватиме майже 30 майстерень – від проєктування та будівництва до теоретичних досліджень та концептуального мистецтва, проводитимуться відкриті лекції та семінари.

Робота дослідницької етнографічної експедиції «Чорнобиль: перервана традиція» була досить напруженою, учасники зібрали немало етнокультурного матеріалу, який вимагає опрацювання і оприлюднення. Отже, дослідження тривають. Газета «Слово» у наступних номерах детальніше розповість про результати роботи експедиції.

Організатори етнографічної дослідницької експедиції «Чорнобиль: перервана традиція»: Вишгородська районна державна адміністрація, Вишгородська районна рада, Вишгородський історико-культурний заповідник, Славутицька міська рада.

Співорганізатори: Український центр культурних досліджень, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, Державний архів Київської області.

Медіа-партнер: газета «Слово»

Інна КОСЯНЧУК

Фото автора та Ольги Думанської