Козацькому роду нема переводу

Головна, Новини, Слайд

«…Під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі», – зазначав відомий дослідник Запорізької Січі Дмитро Яворницький. Тож переддень Покрови – чудова нагода для тих, хто навчається козацькій майстерності, показати своє вміння вправлятися зі зброєю, з якою предки йшли на неприятеля.

«Козацькому роду нема переводу» – таке свято, приурочене до  Дня українського козацтва та Дня захисника України,відбулося у музеї давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника.

ВІКЗ та його директор, кандидат історичних наук Влада Литовченко підтримують і популяризують усі традиційні українські ремесла, цього розу глядачам було продемонстровано бойове мистецтво.

Розпочалося свято молитвою, яку прочитав настоятель храму Святого князя Володимира  Православної церкви України протоієрей Богдан Николин.  

А далі відбулися запальні виступи юних козаків з гурту козацького вишколу «Межигірський сокіл». Шаблі, бойові топірці, списи, батоги, корч, серпи – всіма цими видами старовинної бойової зброї володіють і шліфують свою майстерність хлопці, які  навчаються у  «Межигірському соколі» – це  козацький гурт, який займається комплексним вихованням дітей та молоді, об’єднує однодумців на засадах проукраїнства.

До керівника свого гурту Сергія Шума вихованці звертаються шанобливо «Вчителю Сергію». А він не лише учить їх володіти зброєю, а й знає багато про бойове мистецтво. Зокрема, він розповів, що зброєю були, окрім традиційних шабель, списів луків зі стрілами, ще й такі побутові знаряддя, як ціпи – знаряддя для обмолочування збіжжя, та серпи, якими зазвичай жали жито й пшеницю. А юні козаки показали, як можна використати сільськогосподарські знаряддя у бойових умовах. А ще був салют з козацької ручної гармати.

«Ми шануємо та популяризуємо наших героїв, мову та культуру через освітні заходи, лекції, фестивалі, свята тощо. Дбаємо про природу. Випускаємо зошити та щоденники з вторсировини, зразки яких, до речі, нині є у Вишгородському історико-культурному заповіднику, висаджуємо дерева, пропагуємо здорове харчування та спосіб життя, заняття спортом, зокрема національним видом – бойовим гопаком. Проводимо освітні уроки на тему «Екостиль життя українця»тощо», – зазначив Сергій Шум.

Свято супроводжувалося чудовою музикою. Зокрема, нікого не залишив байдужим виступ  Михайла Гречкина – кобзаря, лірника, випускника студії при Національній заслуженій капелі бандуристів ім. Георгія Майбороди.

А від «Межигірського сокола» на цимбалах прозвучала мелодія української народної пісні «Їхав козак за Дунай». Глядачі ж свята дізналися також про інтерес до української музики композитора Людвіга ван Бетховена. Він  написав дві варіації саме цієї пісні – «Їхав козак за Дунай» – і включав українські мелодії до своїх творів.

Завідувач музеєм давньоруського гончарства Тетяна Павличенко розповіла глядачам свята легенда про випробування, які витримували чоловіки під час прийому до козацького  товариства. Одне з них –- після того, як хлопець перехреститься, що було символом його належності до православної віри,  його пригощали пекучим від перцю борщем. Новачок мав його з’їсти.

Учасників свята також чекало частування. Щоправда, не пекучим борщем, а смачними варениками від партнера заходу – магазину домашніх напівфабрикатів «Галя балувана». Адже козацькі традиції потрібно популяризувати і підтримувати!

Інна КОСЯНЧУК