Магія українського вінка в сучасному контексті

Головна, Новини, Слайд

«Вдягаю українське і вас запрошую» – таким чином уже кілька років популяризує українське національне вбрання, головні убори і аксесуари жителька Лютежа Міла Веденьєва. Нині вона – голова департаменту культури Всеукраїнської громадської організації «Територія жінок», засновниця Всеукраїнського етно-проєкту творча майстерня «Mila Ukraina». Дизайнерські вінки від Mila Ukraina просто зачаровують своїм сучасним баченням автентичного українського головного убору.  А нещодавно на  Etno Fashion show «Відомі жінки Вишгородщини», яке відбулось у вересні в Музеї давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника вони викликали справжній фурор, який відобразився у низці захоплених відгуків.

 «Я думала на момент свого виходу на святі – як же з повагою нести цей надзвичайний вінок, немов корону! А вийшло так, що він сам мене виніс, ніби крила!», – зауважила очільниця Вишгородської районної організації Червоного хреста України Світлана Рулевська.

Керуюча справами виконавчого апарату Вишгородської міської ради Тетяна Бражнікова також була зачарована можливістю вiдчути неповторну красу та водночас силу украïнського оберега. Вона назвала ці вінки справжньою магією.

Ініціатор і організатор Etno Fashion show, директор Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко зауважила: «Ми переконалися, наскільки це важливо не лише для збереження та популяризації нашого національного вбрання, а й для підтримки митців, які бережуть і розвивають традиції. Зокрема, приємно, що головні аксесуари свята – дизайнерські вінки – створила Міла Ведєньєва, жителька села Лютіж Вишгородського району. Вона є не лише творчою особистістю, а й людиною з активною життєвою позицією, громадською діячкою.  А представили чудові вироби особливі, унікальні жінки Вишгородщини. Вони яскраво продемонстрували етнічний напрямок у сучасній українській моді, глибину наших непересічних традицій». 

Втім, доводиться чути немало закидів, щодо того, що вінок – це атрибут незаміжньої дівчини, і негоже жінкам його вдягати. Справді, традиційні уявлення саме такі. Однак коли йдеться не про предмет, що використовується у народних ритуалах, а про витвір мистецтва і його звучання у сучасному контексті…

Авторка дизайнерських вінків також розповідає, що не раз чула подібні закиди. «Що ж, від критики ніде не подінешся. Адже комусь не вистачатиме, що в тебе немає хустки, хтось казатиме, що забагато намиста тощо. Але сьогодні точно можна говорити, що вінок є не тільки обрядовою річчю, а й елементом декору вбрання і не тільки національного», зазначила Міла Веденьєва.

Адже життя не стоїть на місці, і поруч із знанням і шануванням споконвічних традицій,  відомі атрибути зазнають певної інтерпретації.

Про нове звучання українського вінка говорили й учасниці свята. «Справді, в українській традиції вінки носять дівчата до шлюбу. Але такий королівський вінок можна одягати в будь-якому віці!», – поділилась враженнями від свята директор Вишгородської спеціалізованої школи «Сузір’я» Олеся Горгота.

На запитання журналіста  «Слова» про те, що спонукало Мілу Веденьєву почати створювати авторські вінки, вона розповіла, що це була своєрідна арт-терапія – після того виснажливого періоду, коли вона, з початком збройного конфлікту на Донбасі, займалася волонтерством.

«Майже п’ять років працювала з хлопцями, які поверталися з АТО, їх родинами та переселенцями, які мали травми та рани, що просто вжахали. Тож коли почала розуміти, що мені вже важко після цього відродитися, прийшла думка – щось змінити в діяльності.  Хтось сказав, що відпочинок — зміна робочої діяльності. А моя творчість — це віддушина, це той світ, у якому я відпочиваю», – зазначила дизайнер.

І розповіла, що фахове підґрунтя у неї вже було. За другою освітою вона – медик. А за першою – модельєр верхнього жіночого одягу, тобто має професійні основи, які пригодились у новій діяльності. Втім, спочатку  вміння майстрині оцінили жінки зі сходу.

«Серед жінок, яких підтримала своєю творчістю, були переселенки та ті, хто втратив дітей, чоловіків в АТО. Жінка, яка одягає вінок, по-іншому не тільки виглядає, але й відчуває себе. Приміром, приходить до мене дівчина чи жінка в джинсах та светрі. А коли одягаю на неї вінок, український одяг, то ніби відчуваю, що за нею тоді немовби увесь її рід – бабуся, прабабуся… І сяє історія роду як своєрідний оберіг!» – розповідає Міла Веденєєва.

За її словами, серед широкого загалу першими помітили дивовижні вінки у рідному Лютежі.  У 2015 році, коли село готувалося до свого 1040-річного  ювілею – Тамара Савенок, яка на той час очолювала Лютізьку сільську раду, запитала, де можна замовити таку красу. А пані Міла пообіцяла зробити вінки для сільчан. І кілька перших її витворів прикрашали саме лютізьких красунь. А ще – учасниць святкування 45-річчя Вишгородського району.

У своїй творчості Міла Веденьєва не користується ескізами. Вона розповідає:  «Викладаю квіти «на око». У мене є палітра, кольорова гама, нею й користуюсь. Дивлюся, як виходить, прагну, щоб кожен вінок був самобутнім, не схожим на ті, які я вже виготовила.. Натхнення приходить, коли є час. Та не завжди це відбувається вдома. Тому, якщо я десь в дорозі чи ще десь, то можу продумати й омріяти свій майбутній вінок. Прагну звернутися до різних стилів, передавши настрій  за допомогою, не лише квітів, фруктів, овочів, квітів, трав. Є, приміром, святковий стиль, купальський, літо, осінь… Уже сформувала для себе «портфель» постачальників складових для своїх вінків, приміром, знаю, де придбати найкращі квіти… Звичайно, вони недешеві, та й роботи й зусиль кожен виріб вимагає немало. Тому вінки недешеві: вартість кожного – приблизно три тисячі гривень».

До речі, вінок – це не лише красивий витвір, а й певним чином складна інженерна конструкція. Адже попри об’ємність, він має добре триматися на голові, не спадати. І з цим завданням Міла Веденьєва також прекрасно впоралась. Вона каже, що все приміряє на себе. Ретельно відцентровує, щоб гарно носилися. Тому вони, попри розміри, неважкі та зручні. Більше того – у такому вінку можна не лише ходити й танцювати, а й стрибати через вогонь без побоювань, що він спаде з голови. То ж ці вироби використовують не лише для свят і фотосесій в етнічному стилі.

«Елементи українського вбрання – вишивки, вінки тощо вже багато років поспіль є унікальним трендом, який не сходить з подіумів. Мої  вінки також «брали участь» у трьох конкурсах краси. Причому одягають їх не тільки до національних суконь. А й до весільного та вечірнього вбрання, якому надавали більшої вишуканості. Та, власне, навіть у власному вбранні та моєму вінку й намисті жінки виглядають більш святково та урочисто. Та ви ж і самі це бачили на Etno Fashion show «Відомі жінки Вишгородщини». Приємно, що кожна учасниця мала відповідний своєму вбранню вінок та намисто,  була як окрема квітка зі своєю постаттю, діями, мріями та думками. А всі разом вони об’єдналися в один неймовірний букет, в один неймовірний віночок любові, натхнення та радості. Це справжнє задоволення – прикрашати такий цвіт нації своєю творчою колекцією віночків та прикрас!», зауважує Міла Веденьєва.

Про свої творчі плани майстриня говорить скупо. Зауважує лише, що у неї є досвід виготовлення аксесуарів, зокрема, намиста. «У планах ще розробки, про які поки що не ділюся ні з ким», – таємниче повідомляє засновниця творчої майстерні «Mila Ukraina».

Інна КОСЯНЧУК