Межигірський вертеп – пам’ятка «бойчукізму»

Головна, Новини, Слайд

У 1923-1924 роках студенти і викладачі Межигірського мистецько-керамічного технікуму під керівництвом мистецтвознавця П. Горбенка організували ляльковий «Революційний вертеп». Ілюстрації-гравюри для театру виконали молоді художники-бойчукісти під керівництвом С. Налепинської-Бойчук. Бойчукі́зм — художній монументально-синтетичний стиль у 1910-1930-х роках. Це самобутня школа українського мистецтва; синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії, Проторенесансу й України. Назва походить від прізвища засновника течії, монументаліста і графіка Михайла Бойчука.

Дослідник Анатолій Заїка зазначає: «Це був експериментальний театр, де студенти були авторами текстів і виконавцями, хористами й музикантами. Вони майстрували ляльки із дерева (голова з дерева, а одяг із тканини) за зразком традиційної африканської скульптури — з укрупненими й узагальненими рисами обличчя. За деякими свідченнями в цій роботі брали участь і викладачі — скульптор Євген Сагайдачний та художник Іван Падалка. Але у спогадах Павла Іванченка знаходимо: «Силами студентів Ілька Заїки, Миколи Цівчинського були розроблені фігури ляльок. З цим театром студенти часто давали концерти у себе вдома, а також виїздили на села, де театр мав великий успіх».

Перші вистави лялькового театру відбулися серед студентів різних вишів у Києві, в клубі Печерського району, а потім в кількох близьких до Межигір’я селах — Нових Петрівцях, Петрівцях, Валках та інших. Із таким же успіхом демонструвався ляльковий театр у Прилуках на Полтавщині,  в Житомирі та на Волині. За законами вертепного дійства, у пародійних постановках значну роль відігравала музика — на струнних інструментах виконували гопак, вальс, краков’як та інші популярні мелодії. 1924 року в Харкові відбулися гастролі Межигірського вертепу, які стали останніми —  адже  існування такого самодіяльного лялькового театру, з національним забарвленням не подобалося кураторам пролетарської культури.

Інф. Вишгородського історико-культурного заповідника