Містер Гелікоптер, батько світового вертольотобудування

Головна, Новини, Слайд

Ігор Іванович Сікорський народився у Києві (25.05.1889 р. — 26.10.1972 р.) — один із найвідоміших авіаконструкторів світу, підприємець, який зробив вагомий внесок у розвиток літакобудування в Російській імперії та США. 1907—1911 (із перервами) навчався у Київському  політехнічному інституті. На літаках своєї конструкції встановив ряд рекордів. 1912-1917  рр.— головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського  вагонного заводу (Санкт-Петербург). Створив перші у світі багатомоторні важкі літаки «Гранд», «Русский витязь», «Илья Муромец». Заклав основи авіапромисловості Російської імперії. 1923 року у США заснував літакобудівну фірму. 1923-1937  рр. – створив понад півтора десятка типів літаків (S-38, S-42 та ін.). На літаках S-42 було відкрито пасажирські лінії через Тихий та Атлантичний океани. 1939-1972 рр. –  створив близько двадцяти основних типів вертольотів одногвинтової схеми та їх модифікацій (S-55, S-61, S-65 та ін.). Вперше у світі налагодив крупносерійне виробництво вертольотів різного призначення, на яких встановлено значну кількість рекордів, здійснено перші безпосадочні міжконтинентальні перельоти через Атлантичний і Тихий океани, перші фігури вищого пілотажу. За ліцензією від Сікорського почалося серійне вертольотобудування у Великій Британії та Франції.

Маленький київський хлопчик любив слухати розповіді мами про нескінченність Всесвіту, загадковість зірок, про таємниці морів і океанів, про дивовижний і цікавий світ, що далеко простягався за стінами київського дому, поряд із Сінною площею (нині Львівська). Якось після читання роману Жуля Верна «Робур-завойовник» хлопчикові наснилося, начебто він перебуває на борту летючого корабля.  Звали хлопчика Ігор Сікорський. Йому поталанить утілити в життя більшість дитячих мрій і стати однією з найяскравіших особистостей XX століття – відчайдушним пілотом перших літаків, творцем цілого покоління небачених раніше «залізних птахів», мислителем і філософом, людиною, яка через п’ять століть втілить мрію великого вченого, теоретика конструкції вертольоту Леонардо да Вінчі.

Батько Іван Олексійович, видатний психіатр, доктор медицини, член наукових товариств кількох країн, багатолітній завідувач кафедри Київського університету Святого Володимира. Видатний художник Віктор Васнєцов увічнив риси Івана Сікорського у розписах Володимирського собору, обравши його для образу Святого Іоанна Предтечі.

Мати Марія Стефанівна була високоосвіченою жінкою, життя присвятила родині, в якій, окрім Ігоря, було ще четверо дітей. Їй дім Сікорських завдячував особливим затишком і творчою атмосферою, яка так потрібна для гармонійного розвитку непересічних особистостей.

У 1900 році Ігор Сікорський вступив до Першої київської гімназії. Її випускниками були художник Микола Ге, історик Києва Микола Закревський, літератор і державний діяч Анатолій Луначарський, учений-економіст Микола Бунге, письменники Костянтин Паустовський і Михайло Булгаков та багато інших видатних особистостей.

Старший брат Сергій навчався в Морському кадетському корпусі у Санкт-Петербурзі і туди подався Ігор, але швидко зрозумів, що військова кар’єра його не приваблює. А після перших польотів братів Райт рішення визріло остаточно: він хоче будувати аероплани і літати на них. Сікорський від’їжджає до Парижа, де опановує науку в технічній школі. За шість місяців повертається додому, де вступає до Київського політеху. За починання професора Миколи Артем’єва, талановитого учня Миколи Жуковського, при механічному відділенні було організовано повітроплавну секцію, яка стала фактично головним науково-дослідним і конструкторським осередком авіації в Російській імперії. За період 1909-1912 років київські ентузіасти створили близько сорока  типів літаків – більше, ніж було створено в іншому центрі російської авіації – Санкт-Петербурзі. Природно, що її активним учасником став Ігор Сікорський.

Влітку 1908 року студент Сікорський працює над спорудженням першого вертольота. Роботи велися на подвір’ї батьківської садиби та в авіагаражі КПІ. У січні 1909 року виїжджає до Парижа за досвідом та придбати двигун. Батько  допомагає не лише  грошима, а й благословляє на творчу стезю. Після трьох місяців перебування у Франції Сікорський повернувся додому з новими знаннями, літературою, і з двадцятип’ятисильним двигуном «Анзані» для першого гвинтокрила.

Врахувавши результати випробувань і знову відвідавши Париж, навесні 1910 року Ігор Сікорський створює другий вертоліт. Однак і він не зміг злетіти. Річ була не в помилках  розробника, а у відсутності двигуна необхідної потужності. Молодий конструктор розумів це.  Паралельно із гвинтокрилом разом із друзями розробляє свій перший аероплан. Результатом спільної творчості Билінкіна, Сікорського та ще одного політехніка – Василя Іордана, стали літаки БІС-1 і БІС-2. Серед виробів їхньої майстерні були й аеросани, які 1909 року викликали захоплення киян на спортивному святі на Печерському іподромі. Далі були збудовані машини, які вже впевнено літали: С-3,С-4, С-5 і рекордний С-6.

Спорудженню С-6 передували перші аеродинамічні досліди, які Сікорський проводив на саморобній установці. Вкупі з використанням потужного стосильного двигуна це дало Сікорському змогу побити 29 грудня 1909 року світовий рекорд швидкості – 111 км/год. Як завжди Сікорський пілотував аероплан.

Спираючись на фундаментальні базові та глибокі інженерні знання, які Ігор Сікорський отримав у КПІ, він послідовно розробляє власну теорію побудови літальних апаратів. В її основу було покладено попереднє обрахування льотних якостей майбутньої машини, що на практиці підтвердило  правильність його підходу, розрахунків і креслень. У квітні 1912 року літак С-6А було показано на Московській виставці повітроплавання, де він отримав велику золоту медаль.

Саме після цього студента КПІ Ігоря Сікорського запросив на роботу видатний організатор промисловості, голова правління Петербурзького акціонерного товариства «Русько-Балтійський вагонний завод» Михайло Шидловський. Молодий авіатор став головним конструктором авіаційного відділення уславленого підприємства.

Із цим підприємством пов’язані найвищі досягнення І.Сікорського в авіабудуванні в Росії. Він зміг реалізувати ідею збільшення потужності і підвищення  надійності та безпеки літаків оснащуючи їх кількома двигунами. Тоді  таке рішення було воістину піонерським. У короткий термін споруджуються багатомоторні аероплани «Гранд» і «Руський витязь», які стали праобразом грандіозного чотиримоторного «Іллі Муромця», якому судилося стати найкращим літаком Першої світової війни.

Державна дума всіляко противилася виділенню коштів для закупівлі цих літаків військовим відомством. Сікорський запросив у політ п’ятьох думців і з ними на борту встановив новий світовий рекорд висоти – 2000 метрів! А найбільших песимістів переконав наддалекий переліт, здійснений особисто Сікорським разом із трьома членами екіпажу в червні 1914 року за маршрутом Петербург-Київ-Петербург. На льотному полі у Санкт-Петербурзі відважних пілотів особисто привітав цар Микола II. Також було набуто першого досвіду польоту в несприятливих погодних умовах за приладами.

Під час Першої світової війни на озброєнні російської армії були не лише багатомоторні «Муромці», а й інші літаки Сікорського: легкі винищувачі, морський розвідник, легкий розвідник-винищувач, двомоторний винищувач-бомбардувальник і штурмовик – практично повний парк усіх типів військових літаків. Значну частину часу Сікорський проводив не на заводі, а безпосередньо в районах бойових дій, вдосконалюючи матеріальну частину.

Після лютневих подій 1917 року робота заводу почала гальмуватися і практично зупинилася. Згодом більшовицька влада згорнула роботу авіапромисловості. Багато кваліфікованих кадрів було втрачено: хтось залишив авіацію, когось було репресовано, хтось виїхав за кордон. Серед останніх був і Ігор Сікорський.

Серед причин, які змусили його залишити вітчизну, була реальна загроза арешту. Ігоря Івановича попереджали, оскільки батько за поглядами був послідовним монархістом, а після відомої справи Бейліса, в якій, як експерт, підтримав сторону обвинувачення, зажив слави відвертого реакціонера. Його арешт був лише справою часу. Але чекісти запізнилися: напередодні арешту Іван Сікорський помер.

У березні 1918 року Ігор Сікорський виїхав до Франції. Роботи майже не було, тому за Сікорський вирушає до Сполучених Штатів. Тяжкими були перші роки. Авіаційна промисловість  Америки скорочувалася. Відомому конструкторові вдалося влаштуватися викладачем математики у школі для російських емігрантів у Нью-Йорку. Паралельно читав лекції про авіацію та її перспективи, розпочав роботу над розробкою пасажирсько-вантажного літака.

Його ентузіазм надихнув групу співвітчизників побудувати цей літак, у березні 1923 року було створено компанію «Sikorsky Aeroengineering Corporation». У найскрутніший момент надав допомогу ще один великий співвітчизник – композитор Сергій Рахманінов, який придбав акцій на п’ять тисяч доларів – значну на ті часи суму, і навіть погодився в рекламних цілях обійняти посаду віце-президента компанії.

Спорудження першого на американській землі літака Ігоря Сікорського S-29A («A» означало «американський») було закінчено в 1924 році. Випробовував нову машину сам конструктор. Літак вийшов напрочуд вдалим: міг перевозити до 1900 кг вантажу, мав непогану крейсерську й невелику посадочну швидкості. У 1927 році літак було продано відомому льотчикові й бізнесмену Роско Тернеру, який здійснював чартерні перевезення по всій країні. Згодом він перепродав літак голлівудській кіностудії, де його зняли в кінофільмі про повітряні баталії Першої світової війни.

Літак S-29А був в єдиному екземплярі, проте поліпшив фінансове становище фірми, вона стала відомою у промислових колах. Впродовж трьох наступних років було розроблено проекти ще п’яти літаків, чотири з яких були споруджені. З-поміж них варто виділити пасажирський літаючий човен Сікорського S-38, який випускався в кількох модифікаціях і забезпечив розвиток транспортної мережі всього американського континенту. Літак продавався настільки успішно, що компанія змогла придбати ділянку землі в Статфорді (штат Коннектикут), де в короткий термін було побудовано сучасний авіабудівний завод, який швидко став відомим світові. Справжнім шедевром тих часів стала чотиримоторна амфібія Сікорського S-40, спроможна перевозити 40 пасажирів на відстань до 800 км або 24 пасажири – на 1500 км.

У тридцятих роках Сікорський знову займається вертольотами. Тоді у країнах – лідерах світового авіабудування були створені перші працездатні конструкції. Великих успіхів домігся німецький авіаконструктор Г. Фокке, чиї гвинтокрили навіть були випущені невеличкою серією. Такі успіхи потенційного конкурента не пройшли повз американський уряд, і в 1938 році Конгрес США виділив 3 млн доларів на створення вертольотів для американської армії.

Сікорський залишався вірним одногвинтовій схемі із хвостовим рульовим гвинтом, над якою працював ще в КПІ. Саме ця схема  стала панівною у світовому вертольотобудуванні. Вже у вересні 1939 року конструктор сам узявся пілотувати експериментальний VS-300 (S-46), який успішно пройшов випробування і був прийнятий у 1942 році на озброєння армією США.

Після модернізації та обладнання цього вертольота потужним двигуном у 180 кінських сил він у модифікаціях – YR-4A та YR-4B – випускався і використовувався військами до кінця війни не лише у США, а й у Великій Британії.

На початку 1944 року вертольотчики в надзвичайно важких погодних умовах уперше в історії взяли участь у порятунку моряків з американського есмінця «Тернер», потопленого німецьким підводним човном.

Після Другої вітової війни у США розпочався справжній вертолітний бум. Було організовано понад 340 фірм, які взялися за розробку гвинтокрилих машин для різних потреб. Однак фірма Сікорського виграє конкурентну боротьбу і стає визнаним лідером не лише американського, а й світового ринку.

Величезним успіхом компанії стала розробка гелікоптера S-55, який випускався понад 12 років не лише в США, а й, за ліцензіями, у Великій Британії, Франції та Японії. Ця машина стала першим гвинтокрилом, який у 1952 році здійснив трансатлантичний переліт.

Останнім із вертольотів, розроблених особисто Сікорським у 1954-1955 роках, був S-58. За своїми характеристиками він перевершував усі гвинтокрили першого покоління. Його численні модифікації експлуатувалися як у військових, так і в цивільних цілях майже в п’ятидесяти країнах світу. Кілька країн купили ліцензії на їх виробництво. Багато цих машин використовують і донині.

В Україні Ігор Сікорський після довгих десятиліть радянського забуття нині знаний як геніальний авіаконструктор, «батько світового вертольотобудування». Значно менше знають на Батьківщині про його релігійно-філософську творчість. Найбільш відомою з його праць у цій царині є невеличка книжка «Послання молитви Господньої», яка присвячена аналізу молитви «Отче наш». В ній мислитель Ігор Сікорський аналізує з позицій сьогодення кожне слово Господньої молитви й розповідає читачеві про її вічну актуальність і цінність для душі християнина.

Ігор Сікорський брав активну участь у діяльності емігрантських організацій Америки, був одним із ініціаторів створення і деякий час навіть головою відомого Толстовського фонду, що допомагав співвітчизникам за кордоном і відіграв особливу роль у житті десятків тисяч людей, яких Друга світова війна позбавила батьківщини.

Багато років ім’я «Містера Гелікоптера», як називали Ігоря Сікорського у світі, на Батьківщині замовчувалося. У популярній літературі навіть авторство «Іллі Муромця» приписувалося якійсь «групі молодих конструкторів». Тільки наприкінці вісімдесятих років з’явилися статті, в яких об’єктивно оцінювалася діяльність Ігоря Сікорського, вийшли друком книжки про нього. Найкращі студенти факультету аерокосмічних систем КПІ щорічно отримують стипендію ім. Ігоря Сікорського.

Нині Націона́льний техні́чний університе́т Украї́ни «Ки́ївський політехні́чний інститу́т і́мені І́горя Сіко́рського» носить ім’я свого легендарного випускника.

Підготував Євстафій ПЕХЛЕВАНІДІС