Олексій ДАНЧИН, кандидат на посаду Вишгородського міського голови від політичної партії «Опозиційна платформа – За життя»: потрібно припинити безконтрольну забудову Вишгорода

Головна, Новини

Після місцевих виборів 25 жовтня за новим адміністративно-територіальним поділом, почнуть діяти об’єднані територіальні громади у новому форматі. Серед них – Вишгородська, яка об’єднує місто Вишгород, села Хотянівку й Осещину. Попри те, що громада досить складна в управлінському плані, тут – найвищий серед усіх громад нинішнього Вишгородського району «конкурс» кандидатів на посаду голови Вишгородської ОТГ: балотується 14 претендентів.

Серед них – і виконуючий обов’язки голови Вишгородської районної держадміністрації Олексій Данчин. Чому він вирішив позмагатися за посаду голови ОТГ і як бачить розвиток громади – претендент на крісло голови ОТГ розповів в інтерв’ю «Слову».

– Олексію Олександровичу, на виборах 25 жовтня ваше прізвище у бюлетенях буде зазначене на двох позиціях – кандидата на посаду голови Вишгородської ОТГ і кандидата в депутати міської ради. Що спонукало вас узяти участь у виборчих перегонах?

– Як виконуючий обов’язки голови Вишгородської РДА прагну виконувати свою роботу відповідально і якісно. Але тільки-но сформується нова структура – я складу свої повноваження.

 Мені близька проблематика місцевого самоврядування. Майбутню Вишгородську ОТГ з усіма її сильними і слабкими місцями, з проблемами і можливостями я добре знаю. Адже працював у структурі місцевого самоврядування, свого часу був заступником Віктора Олександровича Решетняка, тодішнього міського голови Вишгорода. Ми 5 років працювали разом. То ж ця робота мені близька й цікава, і я розумію всю відповідальність на цій посаді.

Досить давно працюю у сфері державного управління, в системі місцевого самоврядування. У мене є досвід.  Як фахівець, я готовий вирішувати завдання місцевого самоврядування. Радий, коли отримую позитивний результат: збудували нову дорогу, звели нову школу, садок…

  • Ви півтора року виконуєте обов’язки голови Вишгородської РДА. Що змінилося у районі за цей час?

– На мою думку, ми досягли багато чого – про це можна говорити навіть попри те, що рік ще не завершений.

Привід для гордості, зокрема, те, що Вишгородщина займає перше місце з соціально-економічного розвитку серед районів Київщини. Хоч Вишгородський район і не найбагатший в області, але саме у нас зводиться найбільше об’єктів соціально-культурного призначення.

  • Вочевидь, знайдеться немало бажаючих з вами подискутувати: садочків не вистачає, зі школами теж проблемно…

– Справді, така реальність. Але не варто чекати надто швидких рішень через об’єктивні й суб’єктивні причини. Вишгород – пристоличний регіон, у якому йде багатоповерхове будівництво. Цим опікується місцева влада. А будівництво об’єктів соцпризначення – у віданні районної влади.

Нині у районі на завершальному етапі будівництво трьох дитячих садків: у Нових Петрівцях, Козаровичах і Синяку. Їх вдалося включити в програму «Велике будівництво» із залученням державного співфінансування, а це важливо для нашого району.

На завершенні – дитсадок у Козаровичах, можливо, ми його відкриємо навіть до виборів. Втім, якщо не вдасться це зробити до 25 жовтня – не біда. Ми не займаємося показухою, відкриємо, коли все буде завершено.

До нового року відкриється дитсадок у Нових Петрівцях. Цей довгобуд через проблеми з фінансуванням зводили 12 років. Нині із фондів державного, районного, місцевого бюджетів стовідсотково профінансували об’єкт.

Щодо нового дитсадка по вулиці Шкільній у Вишгороді і реконструкції садочків «Чебурашка» і «Ластівка» – там є певні проблеми. Але не з вини районної влади. Низка питань не в нашій компетенції, а відповіді міського керівництва не завжди адекватні.

Нині у багатьох школах тривають ремонти харчоблоків. Нарешті монтуємо системи пожежної безпеки в Демидові, Лютежі, Нових Петрівцях, Димері і в Нижчій Дубечні. Тобто на початку цього року взялися зробити те, що десятки років не робилося, і все реалізуємо.

Цей рік завершальний для району в нинішньому форматі, тому ми поставили перед собою завдання – максимально всі об’єкти добудувати і здати в експлуатацію. Нам вдалося не знизити темпи.

Звичайно, радію за зроблене. Зокрема, у лютому цього року на вулиці Шолуденка ми відкрили амбулаторію сімейної медицини – сучасну, красиву, то ж трохи розвантажили цей підрозділ у поліклініці. Ми реалізували план роботи районної влади, але не афішували відкриття, аби не створювати зайвого піару. Це наша робота, ми задоволені результатом.

– До кінця року триватиме перехідний період до іншого формату Вишгородського району. Яким Ви його бачите?

– На це запитання поки що немає відповіді не тільки у мене, а й, насамперед, у законодавця. Він визначив територіально нові межі Вишгородського району у складі нинішніх Вишгородського, Іванківського, Поліського районів, міста Славутича, зони відчуження. Але законодавець досі не прийняв рішення щодо дієвості цього процесу. Хто відповідатиме, приміром, за освіту після 1 січня 2021 року? Навіть не визначена обов’язковість передачі шкіл, лікарень інших об’єктів на місця, хоч їм переходять бюджетні кошти.

Я думаю, що після переобрання районної ради, керівників Димерської, Петрівської, Пірнівської, Вишгородської, інших ОТГ нам разом потрібно буде приймати рішення щодо тих об’єктів, які нині знаходяться у власності Вишгородської районної ради. Адже місцева влада повинна мати не лише повноваження, а й відповідати – за освіту, медицину, культуру тощо.

  • Але ж влітку намагалися вирішити це питання?

Так, було кілька спроб. Однак нинішня районна й міська ради не знайшли спільної мови, може, не зацікавлені, щоб об’єкти на їхній території забрати у власність громади і їх обслуговувати. Я думаю, у листопаді повернемось до цього питання.

Найголовніше, чого будемо дотримуватися – статті 140 Конституції України, у якій ідеться про місцеве самоврядування. За підсумками виборів держава передає на місця, зокрема, у Вишгородську міську раду, фінанси, які нині надходять у Вишгородську районну раду. А з ними – й можливості розвитку, повноваження, і відповідальність за виконання наміченого.

У цьому є мета децентралізації – об’єднати в одній точці, в одному органі й фінанси і відповідальність.

– Якщо це влада, вона має відповідати апріорі, незалежно від того, йдуть реформи чи ні.

  • Так, але у Вишгороді з цим нині є проблеми.

 Це абсурд, коли у місті йде багатоповерхове житлове будівництво, переповнюються школи, коли в перших класах 7-8 паралелей, а місцева влада знизує плечима, мовляв, школи – клопіт районної влади. Ми будуємо багатоповерхівки, а район нехай будує школи. Так не має бути.

Також неприваблива історія з будівництвом нового корпусу районної школи «Надія» для дітей з інвалідністю. Два роки поспіль Вишгородська міська рада обіцяла виділити земельну ділянку, зобов’язалася виділити землю, прийняла перше рішення – розробити проєкт землевідведення. Один народний депутат навіть пообіцяв допомогти з фінансуванням. Ми пропонували кілька варіантів ділянок. Але обіцянки залишилися обіцянками, питання необхідно буде уладнати уже з новим складом Вишгородської міської ради.

Сподіваємося, що реформа децентралізації допоможе вирішити проблеми, які поки що не вдається зрушити з місця.

– Давайте змоделюємо ситуацію. Якщо вас оберуть головою ОТГ, з чого ви почнете свою роботу на цій посаді, що вважаєте найголовнішим?

– Основне – це стратегія планування бюджету на наступний рік. Є процедура, якої всі повинні дотримуватися. Після виборів листопад – це місяць планування. А що закладемо в цьому бюджеті – це важливо.

– І що ж конкретно?

–По-перше, потрібно добудувати дитсадок на вулиці Шкільній та корпуси «Ластівки» і «Чебурашки». Садок на Шкільній п’ять років будується, два інших корпуси – теж майже чотири роки. І проблеми не у фінансуванні, бо кошти є, і в повному обсязі у Вишгородській міськраді й Київській ОДА. Отже, є інші проблеми, зокрема, щодо документації. Я думаю, що ми з цим розберемося і заплановане добудуємо.

Друге, що маємо зробити до кінця року – виплатити людям матеріальну допомогу, заборгованість з якої кілька мільйонів. Я думаю, тут є штучна проблема. Невеликі суми для міського бюджету – півтори тисячі гривень, але вони ваговиті для малозабезпечених людей. Ми до кінця року ситуацію виправимо.

Щодо матеріальної допомоги, то я вважаю, що принцип її нарахування потрібно змінювати. Процес оформлення документів забюрократизовано. Його треба спростити. Тим більше, що йдеться про бюджетні кошти.

– Як це має відбуватися?

– Так, як це практикується в районній держадміністрації. Люди подають документи у зручний для них час у загальний відділ. Раз на місяць комісія з нарахування матеріальної допомоги приймає рішення, і протягом місяця люди отримують кошти.

– Останнім часом Вишгород став, по суті, спальним районом Києва. Багато людей працюють у Києві, і там сплачують податки, а ось послуги отримують у Вишгороді. Як це впливатиме на міський бюджет, чи буде достатньо у ньому коштів?

– Вишгород завжди був особливим, зі своїм менталітетом, з усвідомленням, що ми жителі міста з тисячолітньою історією, і молодого  міста енергетиків. Я пригадую культурні заходи у Вишгороді 5-7 років тому, зокрема, й день міста, який об’єднував людей, вони пишалися його історією і красою.  

За останні роки такі традиції істотно знівелювалися. Місто стрімко перетворюється у спальний район столиці.  І багато жителів про Вишгород нічого не знають, та їм і байдуже. Можливо, тому, що Вишгороду, по суті, і запропонувати  людям нічого, аби вони відчули себе причетними до життя міста.

Що я маю на увазі. У нас з’явилось багато висотного житла, а об’єктів інфраструктури не побільшало. Відкрита лише додаткова амбулаторія сімейної медицини та вдалося залучити з обласного бюджету кошти на облаштований спорткомплекс біля школи «Сузір’я». І це – за п’ять років, та й то завдяки районній владі.

Загалом зникає відчуття Вишгорода як особливого міста, стаємо якимось мікрорайоном. Я б хотів, щоб ми повернули його статус самодостатнього суб’єкта не лише територіально, а й ментально.

Для цього необхідно істотно розширити соціальні пропозиції, збільшити кількість соціальних об’єктів. Як мінімум – побудувати ще три амбулаторії, бо населення зростає, побудувати школу, свій ринок тощо.

– Складається враження, що у Вишгороді йде переважно житлове будівництво.

– У мене складається враження, що хтось цілеспрямовано орієнтований лише на багатоповерхове будівництво, бо комусь воно найцікавіше. Міська влада має насамперед враховувати інтереси городян.

Ось один приклад. У центральній частині Вишгорода на невеликій ділянці землі споруджується житловий комплекс «Борисоглібський-2». А де паркуватимуть свої 300-400 автівок його мешканці? Це стане проблемою для міста. До того ж, там житиме до тисячі осіб, де буде, примірно, сто школярів і сто дошкільнят. Так-от, забудовник квартири продав, а соціальну проблематику переклав на місто. Це ж стосується й інших новобудов Вишгорода.

Тому з точки зору стратегії розвитку міста, перетворення його не в спальний район Києва, а в самодостатнє, потрібно перешкоджати  забудовникам викуповувати землю у приватному секторі. Адже місто може викупити ці ділянки і зробити парковою зоною.

–- Як можна практично зупинити багатоповерхове будівництво? Чи законно це?

– Насправді це просто. Потрібно припинити затверджувати детальні плани для забудовників. Майже половина таких планів Вишгородської міської ради за останні кілька років стосувалися саме такої забудови. Всі ці «Велесгарди», «Французькі бульвари», «Зеніти» тощо – це ж ті детальні плани, які міська рада не лише затверджувала, а й розробляла. Адже, за законодавством, розробником детального плану є саме вона. Даремно міський голова чи депутати стверджують, що вони не можуть вплинути на хаотичне будівництво. Можуть. Насправді це питання політичної волі.

  • А куди ж подіти жителів приватного сектора?

– Є закон про викуп земельних ділянок і нерухомого майна для суспільних потреб, тому люди отримають за нього кошти від міськради, куплять собі нові квартири, і самі житимуть у кращих умовах.

Ми порахували, що місту вигідніше було б викупити земельні ділянки у тих людей, які їх продали забудовнику, і обладнати парк. Це було б удесятеро дешевше, ніж ми зараз для жителів новозбудованого ЖК будуватимемо школи, садочки тощо.

Так-от, одним з пунктів моєї передвиборчої програми є припинення будівництва багатоповерхівок у центральній частині Вишгорода на місці приватного сектора. У бюджеті буде достатньо коштів, щоб викупити ці ділянки і обладнати там парки, сквери, певні соціальні об’єкти, щоб люди могли з приємністю й комфортно відпочити.

–- Але ЖК вже збудовані, а тому актуальним стає – де ж будувати школи й садочки?

– Щодо садочків – потрібно завершити довгобуди, і цього буде достатньо на кілька років за умови мораторію на нове багатоповерхове будівництво.

А ось ще одна школа потрібна. Нині будується новий корпус школи «Сузір’я», розрахований за проектною документацією на 400 учнів. Цей корпус планувався для учнів 1-4 класів – адже саме їх у нас нині найбільше. Перших класів у нас – по 5-7 паралелей, а 11-х – по 3-4.

Також ми виграли грант Міжнародного інвестиційного банку за програмою міжнародного співробітництва з Україною, і починаємо в Хотянівці споруджувати нову сучасну школу на 240 учнів. Вона буде поєднана з дитячим садком. Загальна вартість будівництва – 130 мільйонів гривень. Десять відсотків фінансується із районного бюджету. Решту грошей дає Міжнародний інвестиційний банк. Це чудова форма фінансування під державні гарантії, кошти є, районна рада вже провела тендери. У Хотянівці процес уже розпочинаємо.

Актуальним є питання будівництва ще однієї школи у Вишгороді. Є прекрасне місце трохи вище стадіону. Там, де житловий масив «Берізки», є майже 7 гектарів, цілком придатних для будівництва і школи, і садочка, і інших інфраструктурних об’єктів. Нині на цю територію укладено договір з «Укрсоцбудом», який давно потрібно анулювати, але міська влада цього не робить. Згідно із законодавством, з Цивільним кодексом України, якщо земельна ділянка не забудовується протягом трьох років, то можна розірвати договір оренди. Неодноразово ми на це звертали увагу міських чиновників. Коли я був головним редактором газети «Вишгородське дзеркало», п’ять чи шість статей присвятив саме цій проблематиці, чітко і зрозуміло прописував формулу – що і як потрібно робити. Нічого досі не зроблено, а чому – не знаю.

І ще один цікавий момент. Відповідно до проєкту, «Укрбуд» планував там спорудити, здається, 14 будинків. Черговим об’єктом мала бути початкова школа з дитсадком, яку забудовник зобов’язувався, згідно з договором, передати у якості пайової участі міській раді. Але нічого не будується. Там проблеми з власником, відкрито кілька кримінальних справ, «Укрбуд» має проблеми з фінансуванням, і швидше за все, нічого вже не будуватиме. Хоча це було відомо давно. І місцева влада могла зайнятися цим питанням, однак нічого не зробила.

– Будуть школи, садочки, амбулаторії – але ж там потрібні працівники. А їх подекуди складно знайти, бо їм ніде жити. Цю проблему можна вирішити?

– Її необхідно вирішити. Щодо педагогів – тут простіше, бо у них нині зарплата більша, ніж була раніше. А основна проблема – залучення молодшого і середнього медперсоналу. Це стосується всього пристоличного регіону. Адже оклад середнього медперсоналу у державних чи комунальних медзакладах – 3-4 тисячі гривень, а в приватних клініках пропонують вдвічі більше. То ж люди шукають роботу там, де їм вигідніше, і це закономірно. Тому я в своїй програмі зазначив, що потрібно обов’язково будувати соціальне житло для медсестер, санітарок і таким чином залучати кваліфікований персонал у наші медичні заклади.

– Окрім центру Вишгорода, нині будують житло, і досить інтенсивно, в районі «Карата». А інфраструктури там – нуль.

– Знову ж – бачимо той управлінський нонсенс, який останніх п’ять років демонструє Вишгородська міська рада. На «Караті» формується новий мікрорайон, віддалений від центральної частини. Там купують жило здебільшого кияни. Детальний план, за яким забудовується цей мікрорайон, Вишгородська міська рада, наскільки я пам’ятаю, затвердила три роки тому. На ньому зазначено 14 житлових будинків, але жодних об’єктів соціального призначення. Вочевидь, безвідповідальність за майбутнє Вишгорода декого змусила голосувати за такий детальний план. То ж доведеться переглядати архітектурні рішення, і планувати там спорудження об’єктів соціально-культурного призначення. Я свого часу пропонував збудувати там, наприклад, торгово-розважальний центр, комунальний ринок, і для цього територія є. Але чиновники міськради вирішили, що краще збудувати якийсь черговий завод. То ж люди там куплять квартири з таким «сусідом». «Прекрасна» перспектива  розвитку міста!

Потрібно насамперед провести аудит, щоб з’ясувати – скільки й чого набудували. І змінювати на позитивну ситуацію.

– Що планується зробити, щоб Вишгород став самодостатнім не лише в культурному плані, а щоб з’явилося більше робочих місць, щоб людям комфортно і цікаво було працювати у Вишгороді?

– Після реформи децентралізації міський бюджет складатиме десь півмільярда гривень. Вишгород був і завжди буде багатим містом. Вишгород фінансово забезпечений і проблем щодо наповнення бюджету немає.

Однак місто «затиснуте» територіально: з одного боку – ліс, з іншого – Київське водосховище, територія Вишгородського історико-культурного заповідника. Розвивати підприємства із значними податковими внесками уже особливо й ніде.

– Тобто треба звертати увагу на розвиток культури, туристичної сфери?

– Саме так. Треба розвивати малий бізнес, спрямований на сферу послуг. Бо, по суті, у Вишгороді нині й пристойних ресторанів мало. Потрібно допомогти людям із самозайнятістю, щоб вони працювали тут, і тут платили єдиний податок, і тоді ці кошти йтимуть у міський бюджет.

Наприклад, давно дискутується питання щодо старої промзони. Адже там є майно, є власники, є орендарі, і, по-перше, між ними немає згоди. Із бюджетної точки зору, можливо й був би сенс там розвивати якусь промисловість. Але навіщо нам у центрі міста, біля води, «шанхай»?

І тут же виникає запитання: а що ми там хочемо бачити?

Зрозуміло, що інтерес власника цих територій, майна полягає в максимізації прибутку, а це – багатоповерхова житлова забудова. Новоявлені кандидати в мери, чи ще якісь діячі обіцяють спорудити там тенісні корти, аквапарки, та ін.. Але все це – фантазії обіцяльників.  

  • Але ж ідея з тенісними кортами й аквапарками цікава…

– Ідея прекрасна. А механізм втілення? Нам просто малюють красиву картинку, і є наївні люди, які в це вірять і голосують за певних кандидатів. Проблема дійсно є. Спочатку власників майна потрібно виселити з промзонии. Невже ви думаєте, що вони так просто звільнять територію?

Тут місцевій владі варто прийняти рішення про розширення рекреаційної зони, там можуть бути навіть бізнес-центри, торговельно-розважальні центри… Але для цього, за прикладом зарубіжних країн, потрібно прийняти рішення, що місто викуповуватиме майно у власників і втілюватиме задумане. Бо якщо цього не зробить місто, то зробить забудовник, який зведе там 16-поверхівки. А потім – інфраструктуру, школи й садки будуватиме місто. І нам це обійдеться вдесятеро дорожче.

– До речі, зокрема й щодо каналізації – ще одна болюча проблема міста. Адже вона уже працює на межі можливостей.

– Так. Ось ви запитали про забудову «Карата». Так-от, міські депутати на своїй комісії намагались, але так і не змогли розібратися в одному питанні. Навпроти «Карата», де зводилось 14 будинків, мала б бути споруджена система каналізації. Це мав зробити основний забудовник, який передбачив її в технічних умовах будівництва. А потім вона дивним чином зникла, і з’ясувалося, що він уже не повинен її будувати, просто підключився до діючої. Хоча не передбачалось, що її використовуватимуть для такої кількості будинків. Тому тут, з одного боку, потрібно займатися й дослідженнями, і розслідуваннями, але насамперед потрібно ввести мораторій на нове багатоповерхове будівництво.

А щодо систем каналізації – потрібно їх будувати. У нас є два варіанти. Або ми відправляємо каналізаційні стоки на БСА, і вони там переробляються, або – і такий варіант розглядався 7-8 років тому – на старій промзоні будувати свої очисні споруди і потім цю воду скидати в Дніпро. На мій погляд, треба відправляти на Бортницьку станцію, бо очисні споруди у центрі міста – це не логічно.

Це стратегічна проблема. Хоча нині міськрада, скажемо так, більше дбає про  красу. Доріжки зробили, лавочки поставили, дитячі майданчики встановили, всі у Фейсбуку полайкали, подякували – чудово! Але це рівень ЖЕКу. Міська влада повинна вирішувати стратегічні, важливі для глобальної життєдіяльності міста питання: планувати соціальне життя, відповідально розв»язати питання зокрема й щодо каналізації чи багатоповерхової забудови.

– Ви вже провели кілька зустрічей з виборцями. Що найбільше турбує людей?  

– Людей цікавлять прості житейські питання. Наприклад, у під’їзді лампочка не горить, десь лавочка зламалась. Ці запитання варто задавати ЖЕКу. Хоча, на мою думку, міська влада має не лампочки вкручувати, а повинна опікуватися проблемами міста. Люди не завжди орієнтуються у стратегічних питаннях.

– Можливо, такі житейські питання є показником роботи ЖЕКу, і тут є сенс щось змінити?

– Це технологічні питання, які требе відпрацювати. Останнім часом у Вишгороді стало популярним помітити щось проблемне, сфотографувати, кинути у соцмережі, тегнути міського голову, а він тут же роздає завдання… Це виглядає непогано, але не так має бути організована робота. У ЖЕКу працюють хороші співробітники, просто треба налагодити систему там, де вона не працює. Тут нічого складного немає, просто потрібно людям знати конкретні завдання – що вони мають контролювати, на що звертати увагу. Можливо, варто б запровадити гарячу лінію зв’язку, тощо. Це звичайні господарські питання.

– Міський голова, на посаду якого Ви балотуєтесь один нічого не зробить. Хто у вашій команді?

– У моїй команді хороші фахівці. Серед них є люди, відомі у місті, є такі, хто не виходив на широку аудиторію.

Зокрема, у моїй команді Тетяна Волотовська, висококласний спеціаліст, який відповідає за гуманітарний блок. До речі, про вирішення управлінських завдань. У цьому році ми перейшли на нову форму харчування дітей у школах. Якщо раніше воно було покладено на певні організації, районна влада тільки платила кошти і не могла впливати на якість, то Тетяна Павлівна запропонувала взяти відповідальність на себе. Район організував харчування дітей. І нині ми чуємо позитивні відгуки. А тепер хочемо йти далі. Досі безкоштовно харчувалися лише молодші школярі та діти пільгових категорій. У моїй передвиборчій програмі зазначено – запровадити для школярів з 1-го по 11-й класи безоплатне гаряче харчування. У міста для цього достатнього коштів і можливостей.

Ще один член нашої команди – Ольга Мельник, вона очолює районну службу у справах дітей. Це талановитий професіонал, патріот своєї справи, людина, яка свого часу підняла службу на якісно високий рівень. Нині вона краща у всій Київській області. У нас один з найкращих показників з оздоровлення дітей. До речі, багато місцевих рад через коронавірус відмовились від цього, зокрема, й Вишгородська міська рада. А Вишгородська РДА виділила 6 млн грн – це вдвічі більш, е ніж торік, і ми дочекались послаблення коронавірусних обмежень і максимально оздоровили дітвору.

Ще один член нашої команди – Ірина Литовченко, директор ТОВ «Газета «Слово». Це високопорядна інтелектуальна людина, вона як депутат зможе принести новий імпульс у діяльність міської ради.

Також є молодь, про яку я можу говорити довго – це і спортсмени, і юристи, і фахівці в сфері ЖКГ, і в інших галузях.

Моє головне завдання – задавати вектор, напрямок, формулювати завдання і вимагати результату. Я довіряю членам моєї команди і упевнений,  що все намічене вони виконають якнайкраще.

  • Як Ви оцінюєте електоральні настрої вишгородців?

– На мою думку, люди вже визначились у своїх партійних симпатіях. Нерідко мене запитують: а чому саме «Опозиційна платформа «За життя»? Для мене логіка мого вибору цілком очевидна і об’єктивна. Я б не хотів ні з ким змагатися щодо того – хто більше любить Україну: хто систематично ратує за збільшення тарифів чи той, хто проти такого збільшення? Партія ОПЗЖ ні разу не голосувала за підвищення тарифів, за інші реформи, негативні наслідки яких ми нині маємо. В ОПЗЖ високі соціальні стандарти, вимоги до законотворчого процесу, наприклад.

Я не є членом цієї партії, я балотуюсь від цієї партії. За діючим законодавством треба іти від тієї чи іншої партії. Але у нас сформувалась та команда, яка мені дуже імпонує, яка мене влаштовує і за моральними й за професійними якостями. І я вважаю, що якщо вишгородці висловлять довіру мені й моїй команді, то ОПЗЖ як парламентська партія, як партія, представлена і в районній, і в обласній раді, вирішуватиме питання у ширшому спектрі і ефективніше, ніж маленька партія з невідомою назвою.

  • Ви з дитинства багато подорожували…

– Так, але це тому, що я з родини потомствених лікарів і потомствених військових. А для військових постійні переїзди – звична річ. Мій батько – військовий лікар, і це було за часів СРСР. Я змінив майже 10 шкіл. З одного боку, це було трохи незручно. А з іншого – об’їздили майже увесь Радянський Союз. Я радий, що зміг багато побачити, і хочу сказати відверто: будучи російськомовним, я, може, набагато більший патріот України, ніж дехто з тих, хто ніколи не виїжджав за межі України і не знає, що там, за рубежем. Я знаю, що не скрізь добре.

Я спілкувався з людьми з різним менталітетом, то ж маю навички дипломатичності. Переконаний, що перш ніж прийняти якесь рішення, потрібно обговорити питання і вислухати різні думки.

  • Як Ви проводите вільний час?

–У  мене мало вільного часу, і зазвичай я проводжу його з родиною. Мій син навчається в 11 класі, донька – у магістратурі університет. Усі зайняті своїми справами. На спілкування часу не стільки, скільки хотілося б. То прагнемо наверстувати це у вихідні – їздити в село чи здійснювати невеликі мандрівки…

Дякуємо за інтерв’ю.

Інтерв’ю «Слова»

Біографія Олексія ДАНЧИНА

Народився 04 листопада 1973 року
Має три вищих освіти:

У 1996 році закінчив Київський державний торговельно-економічний університет, спеціальність «облік і аудит»,

у 2014 році – Київський національний університет ім. Т. Шевченка, спеціальність – «правознавство».

У 2019 році – Таврійській національний університет ім. В.Вернадського, спеціальність «Публічне управління та адміністрування».
Трудова діяльність:
2001 – 2010 – голова правління ЗАТ «Київський клінічний госпіталь»
2010 – 2014 – заступник Вишгородського міського голови
2014 – 2015 – начальник управління матеріального та господарського забезпечення НАК «Нафтогаз України»
2015 – 2015 – заступник голови правління АО «Міжнародний адвокатський альянс»
2016 – 2018 – головний редактор газети «Вишгородське Дзеркало»
У серпні 2018 року призначений на посаду першого заступника голови Вишгородської районної державної адміністрації.

Одружений. Має доньку та сина.