Олексій ДАНЧИН: порушникам законів навіть популярність у громаді не допоможе

Головна, Новини, Слайд

У децентралізаційних процесах, які в Україні вийшли на виток передачі майна з районного підпорядкування у відання громад, нині чітко простежується робота районних рад і ОТГ. Одні передають, інші приймають – десь спокійно, десь «із скрипом», а то з конфліктними ситуаціями. І, на перший погляд, у цьому процесі трохи віддалено знаходяться районні державні адміністрації, які у «старій» управлінській системі були, по суті, «першою скрипкою». То ж яке місце займають нині райдержадміністрації, і яке майбутнє цих структур? Про це, а також про низку децентралізаційних нюансів на Вишгородщині «Слову» розповів в.о. голови Вишгородської районної державної адміністрації Олексій ДАНЧИН.

– Олексію Олександровичу, яку роль відіграють райдержадміністрації у процесах, які відбуваються нині в децентралізаційному полі?

– Сьогодні ми вийшли на завершальну фазу реформи децентралізації. Держава вже передала на громади відповідне фінансування і зобов’язала районні ради передати до ОТГ майно, заклади,які раніше фінансувалися з районного бюджету, а тепер мають фінансуватися з бюджетів громад. І, відповідно,місцеві ради повинні прийняти ці об’єкти і заклади, налагодити їхню роботу й забезпечити належне фінансування.

А держава на субрегіональному рівні, зокрема, на рівні районів і областей, виконуватиме функції регуляції, контролю і певним чином координації органів місцевого самоврядування.

На жаль, процес передачі майна і закладів виявився зовсім не безхмарним. Адже дехто з керівників і представників місцевих громад сприйняв реформу децентралізації як можливість реалізації власних інтересів чи амбіцій. Тож повсюди – не тільки у Вишгороді, а й у багатьох регіонах країни почались певні демарші: «це беру», «це не беру». Хоча у Вишгородському районі з усіх семи ОТГ проблеми виникли тільки з Вишгородською міською радою. Доходило навіть до елементів шантажу.

Сьогодні більшість проблемних питань врегульовані, хоча ще залишились деякі невирішені.

– Ви маєте на увазі ситуацію щодо ДЮСШ з водних видів спорту?

– І це зокрема. Адже ми зіткнулися з ситуацією, коли орган місцевого самоврядування, завдання якого – забрати цей заклад і продовжити його фінансування так, як це робила районна рада, почав займатися якоюсь нелогічною реорганізацією.

– ДЮСШ з водних видів спорту – досить знаковий заклад, який, хоч і був раніше у районному підпорядкуванні, але переріс районний масштаб. Адже тут виховують спортсменів, які є гордістю усієї країни. Чи можна так просто об’єднати цей заклад з іншим, навіть схожим за профілем?

– Тут потрібно задати досить просте запитання: а яке, власне, завдання поставила перед собою Вишгородська міська рада, коли приймала поспішне рішення про реорганізацію ДЮСШ? Поки що чіткої відповіді від міста ми так і не почули. Натомість бачимо тільки якийсь галас, непереконливі пояснення, що це буде економніше для міського бюджету. Хоча саме про «міські» гроші не йдеться, це кошти платників податків, які раніше надходили до районного бюджету.

Ще раз нагадаю – всі кошти, які витрачалися на ці заклади, коли вони були у районному підпорядкуванні, зараз держава передала до міської ради. Але це не привід відразу починати докорінно змінювати роботу спортивних, культурних чи освітніх закладів. Можливо, «економні» бажаючі реорганізувати школу про це забули? Як, мабуть, забули й про головне: діти займаються безкоштовно, і завдання школи – не комерційний заробіток чи якась ефемерна економія грошей міського бюджету.

Завдання ДЮСШ з водних видів спорту – амбітне для всієї держави: якісно готувати спортсменів для досягнення високих результатів у своєму спортивному сегменті. То ж виникає логічне запитання – чи сприятимуть ці поспішні й дивні маніпуляції покращенню процесу тренувань, спортивному духу і взагалі розвитку школи? Тобто, у програші буде вся країна, якщо спортивні досягнення вихованців школи нівелюють.

Адже досі обидві школи – і комплексна ДЮСШ, і ДЮСШ з водних видів спорту донедавна досить ефективно співіснували, коли фінансувалися районною радою. І ніколи раніше у районної влади не виникало жодних ідей об’єднання чи економії коштів. А нині йдеться про об’єднання необ’єднуваного.

Зараз наші колеги з Вишгородської міської ради вигадали нове «обґрунтування» своїм сумнівним діям відносно ДЮСШ з водних видів спорту.

Оскільки районна влада передала цю ДЮСШ в місто без КП «Навчально-спортивна база» (де ДЮСШ з водних видів спорту здійснювало свій учбовий процес), то й винуватцем «реорганізації» є районна рада. Але ця інформація не відповідає дійсності, КП «Навчально-спортивна база» має комплексну спрямованість, а ДЮСШ з водних видів спорту завжди безперешкодно здійснювала на її території свій навчальний процес на підставі звичайного договору оренди.

З іншого боку, на мою думку, в цій ситуації, можливо, є не тільки питання до міської ради. Тут більше претензій можна пред’явити законодавцю.

– Чому так?

– Тому, що ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів на цьому надважливому завершаючому етапі реформи децентралізації не надали своєчасну, системну і чітку, конкретну, покрокову інструкцію щодо кожного об’єкта (закладу) на регіональному рівні.

Лише зараз, «навздогін», Мінрегіон, Мінмолодьспорт, Мінкультури, Мінсоцполітики видають відповідні рекомендації, які насправді місцеві та районні ради мали отримати ще у вересні-жовтні минулого року.

Аналогічно, від Міністерства охорони здоров’я також тільки зараз отримуємо рекомендації щодо того, як нам начебто потрібно було реорганізовувати і первинну, і вторинну медицину. І це тоді, коли процес набрав обертів. Де ж чиновники були раніше?

Адже ці серйозні процеси потрібно було починати, як мінімум, за півроку до старту й крок за кроком іти до результату.

– А чому Ви не ставили ці запитання раніше?

– Безумовно ставили. Думаю, що  всім відома моя особиста позиція, яку я ще з літа 2020 р. постійно публічно озвучував. Зокрема, й неодноразово на сторінках вашого видання. Її сутність була достатньо проста – завчасно почати процес передачі об’єктів, закладів, установ та майна місцевим радам. Але ані міська рада, ані тодішнє керівництво районної ради чомусь не було в цьому зацікавлене (або не вважало за потрібне займатися цим питанням).

А нині у нас парадоксальна ситуація – певні керівники або депутати міської ради обвинувачують  сьогоднішню районну раду в затримці передачі закладів, або неправильності їх передання, елементарно замовчуючи той цікавий факт, хто насправді своєчасно повинен був це зробити.

І це перш все колишній голова районної ради разом зі своїм апаратом, який, до речі, зараз працює першим заступником міського голови.

– Зазвичай у нас у подібних складних ситуаціях завжди ставлять два запитання: «Хто винен?» і «Що робити?» То що ж робити в цих ситуаціях?

– Тут не така ситуація, щоб шукати винних. А що робити – дуже просто. Сьогодні місцеві ради отримали у своє підпорядкування заклади культури, освіти, медицини, спорту тощо, які раніше фінансувалися із районного бюджету. Аналогічно – нагадаю – вони отримали ті кошти, які раніше отримував районний бюджет на фінансування цих закладів. Тепер ці гроші йдуть на ОТГ. Потрібно просто продовжувати працювати, фінансувати ці заклади, надавати громадянам ті послуги і в тому обсязі, які надавалися раніше.

Тим більше, що від ОТГ ніхто не вимагає заходів з оптимізації й реорганізації.

Згадаємо недавній конфлікт між Вишгородською міською радою і районною щодо передачі «Дивосвіту», «Енергетика» та інших закладів. Всіх турбувало питання – щоб люди залишились на своїх робочих місцях, щоб трудові колективи перейшли до ОТГ у повному складі, нікого не звільнили, щоб люди отримували зарплати. Районній владі вдалося домовитися з міською і навіть підписати відповідний меморандум.

– Тож питання, за бажання, можна вирішити. А щодо ДЮСШ з водних видів спорту – можливо, з огляду на гостроту питання, є сенс втрутитись райдержадміністрації?

– Тут справа вже має перейти у юридичну площину. Тренерський колектив, батьки вихованців, тобто люди, чиї права порушені, мають звернутися до суду. Інших механізмів вплинути на орган місцевого самоврядування, який прагне здійснити цю реорганізацію, у держави в цій ситуації поки що немає. Ми тільки ідемо до цього – до запровадження функції нагляду.

І, до речі, це у нас не перша така історія з Вишгородською міською радою. Просто саме ця ситуація з ДЮСШ з водних видів спорту стала найрезонанснішою.

– То ж є й інші заклади, які Вишгородська міська рада відмовилась приймати у своє підпорядкування? Чому так сталося, і що буде з ними?

– Є низка закладів, які район не може фінансувати після 1 січня цього року. Тому ми заздалегідь звернулися до Вишгородської міської ради з проханням прийняти ці заклади, провели нараду. Але ми отримали відмову приймати певні соціальні заклади. Тому нам прийшлось ліквідувати Вишгородський районний центр опіки дитини та Вишгородський районний центр соціальних служб сім’ї і молоді. Ми повністю розрахувалися з людьми, ніхто не був ображений.

Вишгородський районний центр територіального обслуговування нам довелось передати до Димерської ОТГ, а КП «Соціальний гуртожиток» – до Петрівської сільської ради. Також міську раду зовсім не зацікавило КЗ «Вишгородське районне радіомовлення» або КП «Вишгородрайбуд».

Чому Вишгородська міська рада відмовилась їх приймати? Питання риторичне. Може, когось цікавлять лише заклади, у яких є майно.

І лише в січні отримали роз’яснення Мінсоцполітики, що міська рада повинна була прийняти ці заклади. Просто раніше чомусь ніхто не спромігся таке роз’яснення надати, а з’явилось воно лише зараз, коли процеси реформування почали набирати обертів.

Дивно чути розмови про те, що міська рада згодна взяти лише майно КП «Вишгородтепломережа», а само підприємство їм не цікаве і не потрібне, «оскільки воно з боргами». Але, зачекайте, це борги вишгородців перед підприємством, зайвих боргів там немає. Тому така «риторика» не може бути прийнятною, в неї немає державницького підходу.

– Олексію Олександровичу, давайте повернемось до місця райдержадміністрацій у процесі реформування.

– Має бути баланс у системі управління державою на субрегіональному рівні. На місцевий рівень передали повноваження, отже, органи місцевого самоврядування за них мають відповідати. Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути корисними для громади, а може бути й навпаки. Все залежить від якісного рівня тих, хто приймає ці рішення. Тому вкрай необхідний орган, який здійснюватиме певний нагляд за якістю виконання роботи місцевого самоврядування, за тим, наскільки прийняті рішення корелюються з державними інтересами. У цьому випадку гарантом дотримання таких балансів будуть райдержадміністрації.

Нині ми чекаємо прийняття Верховною Радою закону про районні державні адміністрації, де відповідно до логіки децентралізації, їм буде надано функції префектури, тобто нагляду за органами місцевого самоврядування, можливість оскаржити в суді чи призупинити їхні неправомірні рішення тощо.

Створення наглядового органу – одна зі складових реформи децентралізації, її завершальна логічна стадія. Хоча вже зараз деякі політики озвучують меседжі про те, що, мовляв, РДА не потрібні, що нагляд не діятиме. Але це – скоріше думки тих, хто побачив, що не вдасться реалізувати свої власні інтереси за рахунок майна чи коштів громад у реформованому суспільстві, де, до всього, буде контроль за дотриманням законності.

Нагляд з боку держави за органами місцевого самоврядування – це не українське ноу-хау, це стандартна європейська практика, адже ми прагнемо до Європи. Я можу навести немало прикладів, як нагляд здійснюється у Німеччині, Італії, Франції, Польщі. Це досить серйозна справа.

У Європі є різні моделі. Наприклад, у Німеччині в певних випадках наглядове відомство має можливість не тільки зупиняти рішення муніципалітетів, а й навіть призначати уповноваженого з виконання всіх або окремих функцій муніципалітету. В Нідерландах органи державної влади затверджують, призупиняють або анулюють муніципальні рішення. В Норвегії губернатор може скасувати будь-яке рішення місцевої влади, причому місцева влада навіть не може оскаржити дії губернатора у суді. У Франції префекти затверджують рішення місцевих рад із питань бюджету, отримання позик, використання майна.

– Як діятимуть наші префектури?

– Українська модель, яка пропонується профільним законопроектом про місцеві державні адміністрації – найбільш прийнятна, скажемо так, одна з «лайтових».

Вона передбачає з боку райдержадміністрації постійний моніторинг прийнятих рішень, розпоряджень, наказів органами місцевого самоврядування, структурними підрозділами органів центральної влади – такими як районні управління Національної поліції, Держпродспоживслужби, Пенсійного фонду, управління Держгеокадастру тощо. І за фактом щомісячного моніторингу формуватиметься звіт про наявність чи відсутність у рішеннях порушень діючого законодавства.

– Як має діяти райдержадміністрація у випадку таких порушень?

– Насамперед – і це перший крок – надаватиметься відповідний припис з вимогою про їх усунення за певний термін. Припис префекта має розглянути структура, яка допустила порушення, і прийняти рішення про його виконання. Звичайно, порушення може бути наслідком помилки, тоді припис виконується, і все нормально. Якщо ж припис не виконується, то префект має право звернутися до суду для призупинення чи скасування рішення.

Це має бути поєднано і з кадровим процесом.

– Яким чином префект може впливати на кадрові питання, особливо там, де йдеться про виборні посади?

– Якщо керівник певної структури постійно здійснює протиправну діяльність, чи навпаки – не діє там, де це потрібно, а приписи місцевого префекта про усунення порушень та навіть рішення судів постійно ігноруються, тоді префект має інформувати про це вищі органи влади з відповідним зверненням про необхідність кадрових рішень.

Щодо кадрових рішень виборних посад – законодавець передбачає, що префект районного або відповідний керівник обласного рівня матимуть право, за наявності фактів, доведених судом, звертатися до Верховної Ради з проханням провести позачергові місцеві вибори.

З одного боку, це може бути дієвим механізмом проти порушень законодавства, а з іншого – стримуючим фактором, щоб місцева влада не відчувала вседозволеності. Юридична, кримінальна, адміністративна, зрештою, політична відповідальність стимулюватиме представників органів місцевого самоврядування, яких обрала громада, працювати на благо громади, а не на персональні корисливі інтереси.

Втім, є й інший метод контролю – з боку громадськості. Це коли діяльні, фахові активісти зі свого боку цікавляться усіма процесами у громаді, оприлюднюють інформацію про недолугі кроки місцевої влади і таким чином теж впливають на її роботу. Але засоби впливу у них все ж обмежені, та й не всім громадам пощастило з такими активістами.

– Ваш прогноз – коли можуть прийняти закон про місцеві державні адміністрації?

– Я думаю, що приблизно у березні-квітні. Нині триває фахова дискусія щодо того, який саме орган визначити для вжиття крайніх заходів до органів місцевого самоврядування у разі потреби. Скоріше всього, ці функції будуть передані на рівень ОДА.

На мою думку, на рівні РДА ми будемо здійснювати моніторинг роботи органів місцевого самоврядування та територіальних органів центральної влади, а також, за необхідності, складати приписи про усунення порушень і, в разі необхідності, займатися поданням судових позовів. Втім, хочеться сподіватися, що всі керівники органів місцевого самоврядування, депутати, посадовці розуміють свою відповідальність і дотримуватимуться норм чинного законодавства.

– Дякуємо Вам за розмову.

Інтерв’ю «Слова»