Острів Зміїний – край Української землі

Головна, Новини, Слайд

Україна славиться не тільки красивими містами, а й дивовижними островами, кожен з яких унікальний по-своєму. Сьогодні ми розповімо, можливо, про самий дивовижний з них. Острів Зміїний – це один з найзагадковіших куточків України. Адже дістатися сюди можуть далеко не всі бажаючі. Острів розташований в північно-західній частині Чорного моря на відстані 20 миль від гирла річки Дунай і 80 миль від Одеси, загальна площа острова 20,5 гектара. У острова хрестоподібна форма, а відстань між крайніми точками – 615 та 560 метрів.

Житлові комплекси на острові утворюють селище Біле Кілійського району Одеської області.

Розмежування виняткових (морських) економічних зон та континентального шельфу України та Румунії навколо острова визначено рішенням Міжнародного Суду в Гаазі 3 лютого 2009 року.

Відстань до Одеси від острова становить 120 км. Територіально належить до Кілійського району Одеської області.

Острів Зміїний розташований у північно-західній частині Чорного моря, приблизно за 37.5 кілометри від узбережжя на схід від дельти Дунаю.

Острів має хрестоподібну форму, завдовжки по крайніх точках 662 і завширшки 560 метрів, площа 17 га, з крутосхилами берегів 20,5 га, довжина берегової лінії — 3,34 км.

Найближчі населені пункти України — порт Усть-Дунайськ та місто Вилкове.

Острів утворений міцними гірськими породами і має скелясті обривисті береги, висота берегів сягає 4-5 м у північно-східній частині та 25 м у південно-західній. Максимальна висота — 41,3 м над рівнем моря. Береги острова в основному урвисті, але існують і 4 пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий», «Бандитський». У центрі острова пласке плато, у північно-західних та південно-східних кінцях берег являє собою маленькі півостровки, на північному сході виділяється більший. Це єдине тектонічне підняття на великому (64 000 кв.км) північно-західному шельфі Чорного моря, значно віддалене від берегів. Зміїний виділяється унікальним географічним положенням. Він складений з осадових, грубо уламаних порід, які чергуються з кварцитовими пісковиками, кварцовими конгломератами, строкатими кольоровими відкладеннями. На острові є розщелини та гроти, що йдуть від моря у глибини материкової скелі, але це природні розломи, зумовлені заляганням порід.

Максимальна висота досягає 21 м від берегової лінії, особливо на півдні та закінчується там, де скелі з крутими схилами. Обидва береги: південний та східний мають хвилеподібні лінії, кожна з яких утворює затоку. Північний та західний береги значно нижчі, скелі ледве підіймаються над морем. Північне узбережжя звивисте, являє бухту, а на заході воно майже пряме.

Глибина моря біля берега, як правило, невелика: на півночі — це 5-6 м, 13-23 м на півдні, на сході 9-19 м та 10-16 м на заході.

Клімат острова Зміїний помірний зі значним впливом моря, яке робить погоду острова більш м’якою. Тут часті вітри, зміни погоди та висока вологість повітря. Середня температура зими коливається від 0 до 2 градусів, літо — від 19 до 24. Абсолютний максимум температури плюс 40, абсолютний мінімум – мінус 30. Середньорічна сума опадів близько 300 мм. Панівними напрямами вітру і хвиль є західний і північно-східний напрямок.

На порівняно тонкому шарі ґрунту острова поширені степові трави. Там відсутня природна деревна рослинність, хоча ведуться спроби виростити дерева, але цьому заважають сильні вітри.

Острів Зміїний використовується перелітними птахами для відпочинку при сезонних міграціях. У весняний період на острові спостерігається до 200 видів мігруючих птахів, 28 з яких занесені до Червоної книги. Восени — 156 видів, 37 із них червонокнижні. В окремі роки на острові відпочиває до 45% видів орнітофауни країн колишнього Радянського Союзу.

Також на острів з гирла Дунаю морською течією час від часу заносить водяних вужів, від яких острів і отримав свою сучасну назву.

У прилеглих до острова водах зареєстровано 58 видів риб. з яких 12 видів «червонокнижні», три види дельфінів та щість видів крабів, з яких чотири теж занесені до Червоної книги України. А також щонайменше тринадцять видів рідкісних рослин.

Окрім собак та кішок, на Зміїному зареєстровано чотири види ссавців. Це щури, два види кажанів, миша хатня та курганцева.

Острів Зміїний є найвіддаленішим і, імовірно, найчистішим куточком української землі. Тут створено загально-зоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний», до складу якого включено екологічно цінну частину острову з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря загальною площею 232 га.

За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з’явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е. — там він називався Левка (Білий).

Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорномор’я  VIII-VI століть до н.е. Сюди причалювали їхні кораблі; мореплавці, торговці, військові моряки навідувались до храму Ахілла-Понтарха, який вважався владикою і покровителем Чорного моря, поклонялись Ахіллесу і приносили жертви. Він був одним з численних сакральних елементів культури стародавніх греків.

Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані 1823 року, а в 1837-1843 рр. значне число будівельних матеріалів з цих руїн використали для будівництва на острові маяка.

Острів згадується в записах древніх істориків Овідія, Страбона та Геродота.

Із I ст. до н. ери до 456 року острів був у складі Римської імперії, з 456 р. — Візантії. З ХV сторіччя острів належав Османській імперії. Після закінчення російсько-турецької війни 1787-1791 років, згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії.

Відтак в околицях Зміїного працювала російська гідрографічна експедиція лейтенанта Будищева. 1823 року картограф капітан-лейтенант М.Крицький склав першу мапу острова.

Після поразки Російської імперії в Кримській війні 1853-1856 років острів відійшов до Молдовського князівства. Пізніше на ньому розмістили дисциплінарний батальйон румунської армії, дислокований там протягом 90 років. Зокрема, 1938 року на острові ув’язнили керівників забороненої румунським урядом «Залізної Гвардії».

Під час Другої світової війни в квітні 1944 року на острів висадився радянський десант, і гарнізон капітулював без бою.

Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Едуардом Мезинческу (від Народної Республіки Румунія), острів Зміїний з 1 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР, та був включений до складу Ізмаїльської області Української РСР. Із 1954 р. ця область увійшла до складу Одеської області.

З 1956 року на острові була дислокована радянська радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу.

Державний кордон між СРСР і Румунією офіційно визначили в лютому 1961 року, а поділ виняткових економічних зон і континентального шельфу так і лишився невизначеним до моменту падіння СРСР. При цьому СРСР наголошував на тому, що довжина берегової смуги радянського узбережжя в цьому районі вп’ятеро перевищує довжину румунського берега, і відповідно претендував на спірну акваторію, а румунська сторона пропонувала провести лінію розмежування по географічній паралелі й далі — по середній лінії, проведеній між Кримом й узбережжям Румунії.

2 червня 1997 р. Україна та Румунія підписали базовий договір, що підтвердив непорушність колишніх кордонів станом на 1961 рік. Таким чином фактично визнано права України на острів Зміїний.

У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявили родовища нафти та газу, що згодом стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі. Після владнання суперечки щодо розмежування економічних зон і шельфу в Міжнародному суді ООН (3 лютого 2009 р.) українська компанія «Чорноморнафтогаз» заявила, що не бачить економічної доцільності в опануванні родовищ шельфу довкола острова ані з української, ані з румунської ділянки.

16 вересня 2004 року Румунія зробила подання в Міжнародний Суд у Гаазі з приводу того, чи вважати острів Зміїний островом чи скелею, що має визначний вплив на схему розмежування континентального шельфу в даному районі.

2 вересня 2008 р. Міжнародний суд почав процес по острову Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, то його розташування не враховувалось при визначенні шельфу та більша частина шельфу відійшла б Румунії, у іншому випадку — Україні.

Спочатку свою позицію в суді представляла Румунія, з 8 вересня — Україна. Засідання суду тривало до 19 вересня 2008 року.

Остаточне рішення по справі суд ухвалив 3 лютого 2009 року. Згідно з ним, острів Зміїний було визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому о. Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони. У тому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування виключних економічних зон між Україною та Румунією, що стала компромісом між румунською та українською позиціями.

Вивчивши аргументи сторін та історію питання, а також можливі прецеденти, суд прийняв одноголосне рішення: лінія морського кордону, що розділяє континентальний шельф та виключні економічні зони Румунії та України в Чорному морі, починається з точки 1, що визнана сторонами в статті 1 Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону від 2003 року, проходить по дузі радіусом 12 морських миль, що відмежовує територіальне море навколо острова Зміїний, до точки 2, де ця дуга перетинається з лінією, проведеною на рівних відстанях від континентального узбережжя Румунії та України.

При реалізації комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 2002–-2006 рр. було освоєно 47 млн грн. (із них 38,7 млн грн. направлені з державного бюджету).

У рамках програми острів передано до складу Кілійського району Одеської області, частково демілітаризовано (виведено радіотехнічний підрозділ та демонтовано радар). Споруджено причал для суден осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, висаджено дерева. Споруджується причал для малотоннажного флоту. У перспективі планується відкриття туристичного та пірнального центрів й налагодження регулярного судноплавного сполучення з м. Кілія.

На острові відкрито пошту, філію банку «Аваль», ретранслятор мобільного зв’язку, налагоджено кабельний зв’язок. У 2003 році на острові створено науково-дослідну станцію «Острів Зміїний», на якій постійно працюють вахтовим методом науковці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

На початок 2007 року на острові постійно проживало близько сотні осіб: прикордонники, науковці, технічний персонал маяка.

На Зміїному утримують кілька свиней і кіз. Досить багато курей. На невеликих клаптиках землі вирощують овочі. Найбільшу проблему становить відсутність джерел прісної води, тому її привозять з материка. Транспортне сполучення острова з материком здійснюється з використанням гелікоптера (для цього влаштовано спеціальний майданчик) чи морських суден. На острові є автодорога і кілька автомобілів.

Давні греки називали його «Острів Ахілла», через те, що там було розташовано храм Ахілла і похований сам Ахілл. Інша давньогрецька назва острова — Білий Острів). «Білим» називали острів також римляни — лат. Alba.

Інші назви (зокрема, сучасна українська назва «Зміїний») пов’язані з тим, що на острові водилось багато змій (вужів), які припливали сюди з гирла Дунаю (зокрема, на деревних гілках) та жили тут у великій кількості ще в XIX сторіччі.

За часів Османської імперії острів називали по-новогрецьки «Фідонісі» (також «зміїний»). Він дав назву морській битві при Фідонісі, яка точилася біля берегів острова наприкінці XVIII  ст.

Підготував Лаврентій КРАВЕЦЬ