Піраміди українських степів

Головна, Новини, Слайд

Скіфські кургани — священна пам’ять наших пращурів, скіфських племен, з яких постала наша цивілізація. Український степ був рідною землею для них, і тому вона так рясно вкрита курганами – родовими усипальницями, пірамідами степу. Деякі з них були понівечені часом, а деякі збереглися через століття й вражають силою, монументальністю та величчю тих, хто там покоїться.

Чим більше пагорб, тим більше заслуг і слави в похованого. За своїми масштабами будівництво могил перевершило багато видів підземних споруд, охопивши десятки різних народів і кілька історичних епох (від 4-го тис. до Р. Х. до XIV—XVI ст.). Найбільше в Україні кіммерійських, скіфських та сарматських могил. Могили зводилися звичайно напівсферичної або конічної форми, висотою до 20 м. Будівельним матеріалом служили для них ґрунт, брикети дерну, камінь. На відміну від інших підземних споруд, які зводилися в гірських масивах або у виробках під поверхнею землі, поховальні камери могил ставали «підземними» завдяки створенню насипу над ними. У деяких випадках могильна камера споруджувалася після зведення могили способом прохідницьких робіт.

Курган Товста Могила був відкритий Борисом Мозолевським у 1971 році біля села Покров, Дніпропетровської області. Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож зі слугами, кіньми й зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста могила — важливе джерело з історії скіфського суспільства.

Курган ще за стародавніх часів не раз відвідали грабіжники. Щоб знайти пектораль, потрібно було повністю зривати курган. Знахідки лежали на глибині 8,5 м від поверхні степу. Під насипом виявили два поховання: центральне — чоловіче, яке було пограбоване, та бічне — жінки й дитини. Знайдена зброя, посуд, золоті прикраси, могили коней, конюха та супровідних осіб (слуг) свідчили: Товста Могила — царський курган. То був відблиск найсенсаційнішої знахідки ХХ століття — золотої пекторалі, нагрудної прикраси скіфського царя та шедевра елліно-скіфського мистецтва. Разом із пектораллю у короткому коридорчику, що сполучав поховальну камеру і вхідну яму, лежав залізний меч у золотих піхвах.

Солоха (Могила-Знаменська) — одна з найбагатших скіфських царських могил IV ст. до н.е., положена на південний захід від села Великої Знам’янки Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області. Курган являв собою насип висотою 18 метрів з діаметром близько 100 м. У насипу знаходилися дві усипальні. В одній знаходилося поховання знатної жінки, розграбоване в давнину. В другій був похований вождь, його зброєносець, слуга, п’ять коней і конюший – виявилася недоторканою.

На останках, які ототожнюються з особою царя, було знайдено п’ять пластинчастих браслетів: три на правій руці і два на лівій. Біля голови лежав бронзовий шолом і золотий гребінь. Легендарний Солохський золотий гребінь, знайдений А. Бобринським, зараз зберігається у фондах російського Ермітажу.

Поховання не були зроблені одночасно: через якийсь час після насипання кургану заввишки близько 15 метрів над похованням знатної жінки, частина насипу була знесена до основи і вирита нова могила для скіфського вождя. Курган був складною спорудою, що включав колодязь зі сходами, 10-метровий коридор і похоронну камеру з трьома бічними нішами. Вождь був похований в найбільшій з трьох ніш, в цій же ніші був влаштований тайник з цінними речами. У дві інші ніші був складний поховальний інвентар. Потім насип був досипаний вже над обома могилами і збільшений в розмірах.

Курган Гайманова могила — скіфське поховання, яке відносять до категорії «царських» (поховання з великою кількістю коштовних прикрас та предметів побуту), біля села Балки Василівського району Запорізької області, створення якого датують IV століттям до нашої ери.

Перш ніж приступити до дослідження Гайманової могили було досліджено більше 20 менших поховальних насипів, бо зазвичай найбільші поховання виявлялися пограбованими ще у стародавні часи. В цьому випадку 22 розкопаних поховання виявились повністю розграбованими.  Борис Мозолевський виявив потаємну камеру в похованні зі значною кількістю цінних предметів. Експонати оповідають про високорозвинену культуру скіфів. Найцікавіша срібна з позолотою чаша, прикрашена рельєфними зображеннями скіфських воїнів. Також знайдено амфори, бронзові котли, таця, жаровня, тарелі, відерця, ойнохоя з голівками сатира і сілена на ручці, 2 дерев’яні чаші з золотими оббивками, срібні глеки, 2 срібних ритона із золотими оковами у вигляді голів, барана лева та ін. На дні овальної катакомби знайдено понад 250 золотих прикрас, виконаних у скіфському звіриному стилі. Повне дослідження показало, що Гайманова Могила, скоріш за все, була скіфською родинною царською усипальницею.

Курган Куль-Оба (Кульобська могила, «Куль-Оба» з тюркської – гора попелу) — скіфський царський курган із тесаного каменю заввишки 10 метрів, біля села Куль-Оба, недалеко від Керчі. Курган вперше розкопаний 1830 року в період так званої «золотої лихоманки» – змагання між офіційними археологами й копачами-»дикунами». Це поховання вождя скіфського племені, що жило біля Пантікапею. Знайдені речі свідчили про впливи скіфського мистецтва на вироби грецьких ремісників, а також про вплив грецької культури на побут скіфських можновладців.

Серед оздоб саркофагу — пластинки зі слонової кістки з рельєфами на міфологічні та побутові теми з життя скіфів, бронзове дзеркало, два золоті браслети, металевий глечик зі сплаву золота і срібла. Ще одним шедевром ювелірного мистецтва, є золота бляшка зі сценою побратимства скіфів.

Лита Могила – скіфський царський курган другої половини VII століття до н.е., розкопаний 1763 року біля села Копані Знам’янського району, Кіровоградської області. На глибині двох метрів під кам’яними плитами було знайдено залізний меч з окутим золотом руків’ям та вкритими золотою платівкою дерев’яними піхвами, прикрашеною зображеннями фантастичних тварин у передньосхідному стилі, срібні деталі від асірійського палацевого табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок із зображенням орла з петлями на звороті, платівки з зображеннями мавп, птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцівках і 40 бронзових наконечників стріл.

Пам’ятка має видатне значення, оскільки це єдиний відомий на сьогодні скіфський царський курган того часу в Північному Причорномор’ї, датований 650-600 рр. до н.е.

Олександропільский курган — скіфський курган IV століттям до нашої ери, розташований біля села Олександропіль, на схід від річки Базавлук Дніпропетровської області. Висота кургану 21 метр, діаметр 101 метр. Поховання знатних осіб пограбовані ще в давнину. Тут виявлені золоті і срібні високохудожні прикраси, парадна зброя, рідкісне зображення шанованої скіфами змієногої богині, дочки Борисфена (Дніпра). У кургані знайдено останки поховання рабів, а також ще 14 коней у дорогоцінній збруї зі срібними і бронзовими прикрасами. У кургані знайдена пара срібних нащічників, що зображують молодого скіфа, який переслідує зайця. Деякі науковці вважають, що це зображення перетинається із текстами Геродота про битву персів зі скіфами, що не відбулася, через те, що скіфи захопилися полюванням за зайцем, що пробігав перед їхнім бойовим порядком.

Курган Огуз — найбільший курган скіфського царя IV століття до н.е. біля селища міського типу Нижні Сірогози Нижньосірогозького району Херсонської області, розташований біля важливого давнього перехрестя Лівобережжя, 330-310 роки до нашої ери. Знахідки прикрашають скіфські колекції російського Ермітажу та Національного музею коштовностей України.

Основний будівельний матеріал кургану — блоки з дерну — довозився із долини Сірогозької балки, розташованої за 3-5 кілометрів від місця робіт. Курган оточувало кільце крепіди з вапняку, який довозили, ймовірно, з берегів Дніпра за 50 кілометрів. За архітектурними особливостями склеп Огуза можна віднести до тих боспорських склепів, які будували давні греки. Очевидно й склеп Огузу будували наймані грецькі майстри.

На жаль, ще у давнину склеп було двічі пограбовано і тому прикраси кінської вуздечки стали єдиною компенсацією археологам за нелегку працю.

Діїв курган (також зустрічається як Дєєв та Діївський) — поховання скіфського вельможі, біля смт Нижні Сірогози Херсонської області, створення якого датують другою половиною IV століття до нашої ери. Знахідки у боковій могилі кургану викликали величезний інтерес у фахівців – адже після царського поховання у Чортомлику це було перше незаймане поховання благородної скіф’янки, виявлене у степах Нижнього Подніпров’я.

Враховуючи порівняно незначну висоту кургану, його багатство є разючим – знайдено бронзове дзеркало; дев’ять золотих перснів з плоским щитком; пластинчастий золотий браслет; пара золотих сережок у вигляді сфінкса на п’єдесталі, до якого на сплетених ланцюжках привішені фігурки каченят без лапок; кількасот золотих пронизок, ґудзиків і бляшок з різноманітними зображеннями. Це прямокутні бляшки з профільним зображенням грифона, що лежить, круглі бляшки різного діаметра з зображенням Медузи Горгони, жіночого обличчя у фас і профіль, чоловічого обличчя у профіль, різноманітних масок і так далі.

Справжнім шедевром скіфо-античного прикладного мистецтва є золоте намисто, складене з подвійних напівкуль, прикрашених гравіруванням, що чергуються з витонченими фігурними бляшками, облямованими сканню.

Краснокутський курган – один із поховальних пам’ятників скіфської знаті. Датується кінцем ІІІ – поч. IV ст. до н.е. Розкопаний у 1860 р., курган розташований на правому березі Дніпра, по дорозі з Дніпропетровська в Нікополь. Поблизу кургану на захід стояв інший курган меншої величини, що відноситься до епохи бронзи.

 Знайдено кілька бронзових стріл, залізних наконечників списів, уламків мечів; три уламки чорно лощеного посудину, бронзове кільце з емаллю, що розклалася (можливо, ніжка срібної посудини), уламки мідних речей і серед них прикраси у вигляді виделки; кістяні руків’я від чотирьох ножів. Головне поховання Краснокутського кургану належало чоловікові. Незайманою грабіжниками виявилася могила коней. Знайдено залишки возів, бронзові навершя, нашивні бляшки, підвісні круглі бляхи, дзвіночки, вудила, псалії, вудильні бляхи, бронзові накінечники стріл, речі з кінської могили, вудила і псалії, срібні прикраси вудил.

Бердянський курган – найбільше скіфське поховання Північного Приазов’я. Розташований на околиці села Нововасилівки, в межах Бердянська, на високому правому березі річки Берди.

Досліджувати могилу розпочали у 1977 році. Під насипом робоча група відкрила одразу три одночасні гробниці, датовані І-ІІ чвертю IV ст. до н. е. Звели курган для скіфського аристократа, можливо, воєначальника вищого рангу. У стінки підземної камери центральної гробниці були вбиті залізні гаки, на яких розвішані предмети одягу, а меч з плакованим золотом руків’ям, бойові пояси з сагайдаками, дротики, клевці, спорядження бойового коня, мабуть, лежали при небіжчикові. При вході археологи виявили залізний панцир, меч та вістря до списа, які, за припущеннями, належали охоронцю. А біля амфор та посудин для вина було поховано третього небіжчика — виночерпія. Додаткова північна гробниця мала господарче призначення, а східна — могила знатної жінки у супроводі юного слуги. У чоловічому похованні знайшли жіночі прикраси та головний убір, вважається, що це — дарунок дружини. Золоті пластинки із зображеннями грифонів, сфінксів, сцени «братання», дерев’яні чаші з золотими оббивками, озброєння — знайдені в Бердянському кургані артефакти нині перебувають у колекції Музею історичних коштовностей України.

Загалом на українських землях датуються VII-VI ст. до н.е. тільки двадцять скіфських могил, кінцем VI-V ст. до н.е. — близько ста курганів-могил. Пік будівництва поховальних споруд-могил припадає на IV ст. до н.е. — розквіт Скіфії. Грандіозні поховальні «царські кургани», в яких виявлені величезні цінності, у більшості локалізуються на Нижньому Подніпров’ї. Але на межі IV-ІІІ ст. до Різдва Христового настає спад їх будівництва та й взагалі проявів скіфської культури, яка занепадає.

Артефакти культури населення України скіфської доби свідчать, що це був етнічно і культурно неоднорідний конґломерат, який включав і кочівників, і хліборобів-протослов’ян. При цьому вони перетиналися, частково несли залишки кіммерійської культури. Тому не є дивним, що поряд зі скотарством, притаманним власне скіфам-кочівникам, у курганах знайдені унікальні золоті прикраси характерного скіфського «звіриного» стилю, великі ритуальні бронзові казани, тисячі предметів виготовлені з золота, срібла, заліза тощо, що свідчить про наявність гірничо-металургійних технологій.

Підготував Олексій ТЕПЛЕНЬКИЙ

P.S. Кургани в Україні нищили завжди. Але останнім часом цей процес став загрозливим – кургани, великі і малі, почали зникати сотнями. Достатньо порівняти сучасну карту місцевості і старішу на 70-100 років. Що робити небайдужим українцям, коли влада не може, а скоріше не хоче цим займатися? Як і завжди – проявляти ініціативу і захищати  наш історичний спадок. Щоб не стати манкуртами… Зовсім…