Простежити еволюцію давнього Вишгорода

Головна, Новини, Слайд

Археологічні розкопки, знахідки давніх артефактів – зазвичай це сприймається широким загалом як дещо таємниче і навіть магічне. Для самих археологів це – копітка робота, що ґрунтується на знаннях і досвіді керівника, а ще, вочевидь, також не позбавлена краплинки магії: багато залежить від удачі, від того, як «зійдуться зірки», чи потрапить крутий артефакт у зону запланованого розкопу…

То ж археологам в Україні роботи вистачить ще надовго.

От і у Вишгороді у липні – серпні цього року відновила свою роботу Вишгородська археологічна експедиція — спільний проєкт Вишгородського історико-культурного заповідника та Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук Дмитра Бібікова.

У ВІКЗ зауважують, що раніші дослідження переважно фокусувались на території неукріпленої частини Давнього Вишгорода – посаду, а цьогоріч археологи зосередилися на розкопках центрального району міста.

«Розкоп закладено за 12 метрів на південний схід від церкви  святих Бориса і Гліба, за 7 метрів від залишків храму ХІ–ХІІ ст. Ця ділянка досі не ставала предметом планових археологічних досліджень. На першому етапі в роботі експедиції взяли участь студенти-практиканти історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом кандидата історичних наук Євгена Синиці, а пізніше до розкопок долучилися фахівці з Архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН України», зауважують у ВІКЗ і звертають увагу на те, що отримані результати дають можливість простежити еволюцію центральної частини Вишгорода впродовж ХІ–ХІХ ст.

Зокрема, на глибині 0,75 – 1,25 м виявлено потужний пласт будівельного сміття ХІ–ХІІ ст., що утворився внаслідок розчищення ділянки в середині ХІХ ст., перед будівництвом нової церкви. Здобуто численну колекцію будівельних матеріалів, серед яких переважають уламки цегли-плінфи, з якої споруджувалися стіни давньоруського храму. Також траплялися фрагменти так званого овруцького пірофіліту – видобутої на півночі сучасної Житомирщини сланцевої породи, з якої виконувалися деталі інтер’єру – карнизи, капітелі тощо. Розкопано частину церковного цвинтаря XVIIІ–XIX ст. Загалом на глибині 1,3 – 1,5 м розчищено дев’ять поховань, два з яких містили бронзові натільні хрестики.

І ще одна цікава річ. Досить рідкісними для території Вишгорода є кілька розкопаних об’єктів післямонгольської доби (споруди й господарські ями), які свідчать про те, що частина міського населення пережила монгольську навалу 1240 р.

«Культурні нашарування давньоруської доби починалися на глибині 1,75 – 1,9 м від сучасної денної поверхні. Розчищено частину потужної огорожі, котра могла в ХІІ – ХІІІ ст. відділяти церковну садибу від навколишньої забудови. Серед індивідуальних знахідок – пряслице (деталь веретена) з овруцького пірофіліту та фрагмент залізного ключа. Подальше вивчення здобутих під час розкопок матеріалів дозволить краще зрозуміти динаміку розвитку міської забудови, відкрити невідомі раніше сторінки історії Вишгорода», зазначають у ВІКЗ.

А тим часом кожен бажаючий у Вишгороді може спробувати себе в ролі археолога.  Уже понад рік у Вишгородському історико-культурному заповіднику працює «Школа археолога». Завдання навчальної програми цих творчих занять полягає у поглибленні знань дітей і дорослих про найдавнішу історію людства, давню історію рідного міста та всієї України, вихованні активних популяризаторів історії та культури шляхом формування «пам’яткоохоронної свідомості», поваги й любові до минувшини своєї Батьківщини.

“Школа археолога” Вишгородського історико-культурного заповідника зустріне з радістю нових учнів, яким не байдужий світ минулого та пошук незвіданого, довідки телефонами: +38(04596) 25-315; +38(04596) 52-859.

За матеріалами ВІКЗ