Українські кіборги – символ мужності й відваги

Головна, Новини

Україна вшанувала День пам’яті захисників Донецького аеропорту. А події тих днів стали символом незламності українського духу. З 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року тривала оборона Донецького аеропорту. Воїни ЗСУ, добровольці, медики та волонтери відважно протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам ДНР. Понад дев’ять місяців шквальних атак, понад дев’ять місяців танкових і артилерійських обстрілів з ворожого боку… Тоді й народилися слова, що стали крилатими: «Люди витримали – не витримав метал».

Бої за ДАП почались 26 травня 2014 року, коли ще Донецьк був мирним. Саме тоді проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту, а українським військовим вдалось, завдяки скоординованим діям, вдарити по окупантах та взяти ДАП під свій контроль. А далі… Далі була окупація Донецька. Далі терористи постійно намагалися взяти аеропорт під свій контроль. Далі були тяжкі бої, відважна оборона ДАП… Найзапекліші, найкривавіші битви за цей об’єкт припадають на січень 2015-го. В результаті постійних пошкоджень 13 січня впала диспетчерська вежа ДАП, і почалися важкі бої за кожен поверх нового терміналу аеропорту. Серед його захисників були і жителі Вишгородського району.

«19 й 20 січня 2015 року, внаслідок підриву терміналу Донецького аеропорту (ДАП) Україна втратила п’ятдесят одного захисника – це кіборги, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові і виконали свій солдатський обов’язок. Кровопролитні бої за ДАП тривали впродовж дев’яти місяців – 242 дні – всього на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Другої світової війни, і набагато більше, ніж оборона Брестської фортеці влітку 1941-го… 21 січня захисники ДАПу з важкими втратами відступили в напрямку Пісків та Авдіївки. Того дня представники Генштабу заявили: утримувати більше нічого, останній український військовий покинув ДАП. Цю новину підхопить преса і дасть дві версії трагедії: «Позиція в аеропорту втратила свою цінність, тому звідти вивели людей» і «Українська армія намагалася зачистити ДАП, але терористи підірвали перекриття в терміналі, тому було прийнято рішенння вивести наших солдатів».

Останні захисники аеропорту частково загинули під завалами, частково були взяті в полон бойовиками. Доля деяких не відома й досі. Офіційної кількості загиблих за аеропорт не називає ніхто, вона коливається від 189 (за даними Генштабу ЗСУ) до понад 900 українських бійців (за даними волонтерів, свідченнями бійців і повідомленнями бойовиків). Є достовірно підтверджені дані, що наприкінці січня бойовиками так званої ДНР було передано українській стороні тіла майже трьохсот українських кіборгів», зауважили у Вишгородській районній держадміністрації.

З тієї неоголошеної війни не повернувся Святослав Сергійович Горбенко (псевдо «Скельд»). Він народився 26 грудня 1994 року у Полтаві. По закінченню Полтавського ліцею став студентом відразу двох Харківських вишів, де вчився на філологічному та історичному факультетах. А пізніше вступив і на військову кафедру при Харківському інституті танкових військ. У квітні 2014-го за наполяганням батька, перевівся до Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка – через переслідування з боку тогочасних провладних формувань, які погрожували учасникам Майдану і Самооборони Харкова, до лав якої записався Святослав під час Революції Гідності. Святослав міг стати перекладачем або істориком, але обрав військовий шлях. Влітку 2014 року Святослав Горбенко став добровольцем. З кінця вересня перебував у Донецькому аеропорту разом з побратимами від ДУК «Правий сектор». 3 жовтня 2014 року, під час боїв за ДАП, рятуючи пораненого побратима “Денді”, дістав смертельне осколкове поранення сонної артерії в приміщені старого терміналу. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі. Після загибелі Святослава майже два роки не визнавали учасником бойових дій. Питання зрушило з місця, коли бойові побратими та волонтери засвідчили, що він загинув у бою. У 2021 році президент Володимир Зеленський посмертно відзначив Святослава Горбенка «Званням Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Учасником битви за Донецький аеропорт був і Костянтин Іванович Непоп. Він народився 25 вересня 1979 року у с. Хотянівка. Активний учасник подій на Майдані Незалежності у 2004 році. Працював у охоронних структурах, навчався у вишах. З 2010 року був депутатом Вишгородської районної ради. Активний учасник Революції Гідності. Брав участь у формуванні батальйону міліції особливого призначення «Київщина». У березні 2014 року у зв’язку з початком збройної агресії Російської Федерації проти України добровольцем приєднався до лав ЗСУ. Був командиром відділення у 95-й окремій аеромобільній бригаді. В зоні АТО – з червня 2014 року. Виконував бойові завдання під Слов’янськом та в інших гарячих точках. Відбув на передовій кілька ротацій. Тричі поранений під Пісками, але вже через місяць лікування повернувся на фронт. Учасник оборони Донецького аеропорту. Костянтин Непоп загинув 2 лютого 2015 року близько п’ятої години ранку, коли автомобіль з українськими бійцями підірвався на керованому фугасі в районі села Водяне Донецької області. 5 лютого 2015 року воїна поховали у Хотянівці.

Вишгородський район вшановує пам’ять загиблих захисників Донецького аеропорту, і висловлює вдячність і шану нашим «кіборгам», за їхню незламність, мужність та неймовірний патріотизм.

Один із захисників ДАП, наш земляк Віталій Баранов (позивний «Біба») підполковник ЗСУ, який у очолював 90-й окремий аеромобільно-десантний батальйон, згадуючи ті пекельні дні, розповідає: «Гарячі моменти почалися із 16 січня 2015-го, а найгарячіші дні були із 19 січня по 21 січня в обороні Донецького летовища, коли ми зазнали найтяжчих втрат і втратили контроль там. Ми говоримо, що оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні. Але є факт історії, де ще два дні наші захисники — група старшини Максима Ридзанича (позивний «Адам») перебувала у повному оточенні в приміщенні пожежного депо. Вони вийшли із Донецького аеропорту тільки 23 січня. Тому оборона Донецького аеропорту тривала не 242 дні, а 244. Фактично його оборона завершилася 23 січня, коли остання наша команда вийшла за межі летовища», цитує Арміяінформ слова захисника ДАП.

Віталій Баранов – фаховий військовий до початку війни на сході України перебував у запасі. Під час подій у лютому 2014 року став добровольцем. З військкомату був направлений до 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантної бригади ЗСУ. Коли командир батальйону Олег Кузьміних потрапив у полон, Баранов очолив підрозділ. Побував у найгарячіших точках Донбасу ‑ Пісках, Водяному, Опитному, ДАП.

Віталій Анатолійович зазначає, що найскладнішим у дні оборони ДАП було чекання, проблеми зі зв’язком. «Позбавлені під час боїв радіозв’язку, ми змогли поставити лише кілька радіостанцій на свою хвилю, щоб спілкуватися між собою. А з рештою і той зв’язок був втрачений. А також неможливість надати допомогу хлопцям, нерозуміння ситуації, яка склалась у ДАПу, й слідкувати за повідомленнями по сепаратистському телебаченню про наших загиблих. Особливо було важко, коли наша бригада зазнала найбільших втрат 18-21 січня 2015-го. Тоді загинули 25 військових, потрапило у полон 16. Це трапилося після двох підривів термінала. Після тих трагічних подій у підрозділі виникла сильна деморалізація. І я ставив собі завдання підіймати дух хлопців, зробити все, щоб вони повірили у силу своєї зброї і в себе».

Нещодавно Київська обласна рада відзначила Віталія Баранова Почесною грамотою та сувеніром «Георгій Побідоносець». «Навіть ворог називав «кіборгів» нескореними, а увесь світ досі вражений силою духу, стійкістю, відвагою й мужністю наших бійців», – сказала заступниця голови Київської обласної ради Тетяна Семенова, вручаючи нагороду.

Віталій Баранов зазначив: «Тоді ми насамперед воювали за простих українців, які у нас вірили і готові були віддати для нас останнє. «Кіборги» показали свою міць, що за кожен метр української землі готові боротися до останнього подиху, до останньої каплі крові. Їхня мужність і безкорисливість є прикладом для наслідування для майбутніх поколінь. На їхньому досвіді варто вчитися, як треба любити свою батьківщину, і як потрібно її захищати».

ВРІЗКА.

Захисники ДАП з Вшгородщини, які нині своїм прикладом продовжують виховувати справжніх патріотів нашої держави: Роман Вікторович ОЛІЙНИЧУК, Андрій Дмитрович МЕРЕЖКО, Євгеній Олександрович КОСЯКОВ, Віталій Миколайович ЖАВРУК, Анатолій Іванович ТЕРЕЩУК, Олександр Іванович БЕДЕНОК, Микола Миколайович ДУДАР, Валентин Федорович МАЛЬЦЕВ, Андрій Петрович СОХАЛЬСЬКИЙ, Олександр Григорович ХОМЕНКО, Віталій Анатолійович АНДРІЄНКО, Василь Йосипович ГРИЦІЄНКО, Олександр Володимирович ЛИТВИН, Віталій Анатолійович БАРАНОВ, Іван Володимирович ЖДАН.

Інф. «СЛОВА»