Водяний горіх зникне з Червоної книги України

Головна, Новини

Нещодавно Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України прийняло рішення про  вилучення водяного горіха з Червоної книги України. З’ясувалося, що надто багато неприємностей завдала і довкіллю, й людям ця безневинна, на перший погляд, рослина, як водяний горіх (лат. Trápa nátans, родина Плакунові). Цю листяну однорічну трав’янисту водну рослину, що  поширена в озерах, ставках, заплавах річок, мілководдях річкових заплав, болотах  називають по-різному:  чортів горіх, водяний каштан, чилім, рогульник плаваючий тощо.  Шкаралупу водяного горіха знаходили у у скам’янілих рослинних рештках часів неоліту, а це свідчить про її давній «вік».

Втім, чи така вже й безневинна ця рослина, і, власне, чому вирішили перестати вважати червонокнижною?

Користь реліктової рослини

Реліктова вона справді, адже,як зауважують дослідники,водяний горіх існував ще на світанку історії, його плодами харчувалися ще первісні люди. Та, власне, й нині  в багатьох країнах його печені та варені плоди, що нагадують смак каштана, вживають у їжу – зокрема, в Індії (там з плодів варять юшку, а з перемелених на борошно печуть хліб), на острові Шрі-Ланка та на півдні Африки. До речі, назва озера Ньяса у Південно-Східній Африці в перекладі означає «житло водяного каштана».

А ще рослину використовують як ліки при різних захворюваннях. Адже всі частини водяного горіха містять низку корисних речовин: вуглеводи, фенольні сполуки, дубильні речовини, вітаміни, азотисті сполуки, мінеральні солі. А  ще під час досліджень у плодах цієї рослини виявили  крохмаль, жирне масло, великий набір вітамінів і мікроелементів. У народній медицині свіжий сік листя і квіток водяного горіха використовують для лікування очних хвороб, як антисептик при білях, різних пухлинах, при укусах змій і комах. А ще –експериментально підтверджені його властивості  підвищувати стійкість організму до несприятливих умов, та антивірусні властивості. надавати антивірусну дію.

У Дніпровських плавнях теж колись було невелике Горіхове озеро. Тоді Водяні Горіхи продавалися на ринках.

Фахівці розповідають, що ще нещодавно в Україні були ферми з вирощування водяного горіха. Багаті білком плоди слугували кормовими  добавками для худоби. Листя й коріння використовували в медицині, і парфумерної промисловості. Зокрема, одним з компонентів відомих у радянські одеколонів «Саша» і «Наташа» був водяний горіх. 

Гроза водойм

Отже, здавалося, все добре. Однак упродовж низки років і екологи, і рибалки та рибоохоронці били на сполох: мовляв, приберіть цю рослину з Червоної книги, бо буде біда!

З’ясувалося, що водяний горіх розрісся до таких обсягів, що  покриває величезні водні площі. Таким чином. Як зазначає Київський рибоохоронний патруль, водяний горіх має згубний вплив на стан гідробіонтів, зокрема у водоймах Київського та Канівського водосховищ, яким заростають величезні площі акваторії і вкривають поверхню суцільним зеленим килимом. Це створює несприятливі умови життєдіяльності водних біоресурсів на усіх етапах їх розвитку.

Рослина негативно впливає на екосистему Дніпра й  завдає колосальної шкоди рибним запасам. Одним з найяскравіших прикладів цього може служити Київське водосховище. Сьогодні його плантації повністю затягнули більше 40 квадратних кілометрів Київського водосховища і близько 15 квадратних кілометрів Канівського водосховища. І, зазначають фахівці, водяний горіх – одна з причин цвітіння Дніпра. Ще кажуть: де росте водяний горіх – там риби немає.

«Не знаю, чому Водяний Горіх досі залишається в Червоної книзі, – дивується голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. – Повне знищення йому ніколи не загрожувало. В природі в нього немає ворогів. Його не їдять рослиноїдні види риб. Сьогодні цей реліктовий загарбник займає тисячі гектар акваторії водосховищ Дніпровського каскаду і річкових заток. Вчені стверджують, що сьогодні його плантації повністю затягнули більше 40 квадратних кілометрів Київського водосховища. Шкода завдається Водяним Горіхом колосальна. Він перешкоджає розвитку фітопланктону – найпотужнішого генератора розчиненого у воді кисню, без якого неможливе життя водних організмів. Під ним мертва вода без кисню – там не живуть ніякі водні організми. Затягнувши «непрохідними хащами» природні нерестовища він не дає рибі нереститися. Восени вся маса горіха опускається на дно і там гниє, що стає причиною зимового замору риби, під час, якого гинуть десятки тонн риби».

То ж було здійснено наукові дослідження, які підтвердили шкоду водяного горіха для довкілля.

Як це було

Ще у липні 2019 року Київський рибоохоронний патруль спільно із науковцями Інституту гідробіології НАНУ, екологами, іхтіологами та ботаніками здійснили першу експедицію у верхів’я Київського водосховища. Метою виїзду стало отримання зразків, визначення видового складу, площ заростання та негативного впливу водяного горіху на водні біоресурси.

Експедиція відбулася за підтримки Всеукраїнської Федерації власників безпілотників, Міжнародної благодійної організації «Фонд охорони навколишнього природного середовища», плавбази «Нептун» та за рахунок коштів компанії «Навіоніка». Спільно із спеціалістами Всеукраїнської Федерації власників безпілотників за допомогою квадрокоптерів вдалося відзняти площу акваторії у 15 км2, а це 1 500 га та підготувати 2 500 фотографій для майбутніх ортофотопланів.

Згодом відбулася аналогічна експедиція на Канівське водосховище.

До речі, за словами директора Інституту гідробіології НАНУ Сергія Афанасьєва, водяний горіх шкодить не лише природі – він може зашкодити й людині. Адже пік цвітіння Дніпра припадає на серпень, і концентрація альготоксинів в річці підвищується. В такій воді через ймовірність алергічних реакцій не рекомендується купатися.

А ще – і це підтвердять ті, кому «пощастило» наступити н плід водяного горіха – гострі шипи можуть пробити взуття і навіть добратися до шкіри, серйозно травмувати необачних.

За результатами експедицій, Київський рибоохоронний патруль отримав від Інституту гідробіології НАНУ звіт «Дослідження впливу водяного горіху на іхтіофауну на верхніх ділянках Київського та Канівського водосховищ» який і ввійшов в основу щодо його виведення з Червоної книги.

10 вересня 2020 року на засіданні у приміщенні Міндовкілля з обговорення питань видання Червоної книги України, працівник Київського рибоохоронного патруля розповів і надав необхідні науково-біологічні обґрунтування та звіти щодо доцільності виведення водяного горіху з Червоної книги України.

«Це саме той випадок, коли слова були підтверджені реальними справами, які дали позитивний результат! Екологічна проблема загальнодержавного значення була вирішена за приватні кошти компаній», – прокоментував начальник Київського рибоохоронного патруля Володимир Мухін.

Отже, у наступній редакції Червоної книги України водяного горіха вже не буде.

Як же зменшити його площі на водоймах? Власне, для цього існують спеціальні комбайни.

Інша річ – чи не зникне з часом водяний горіх з наших водойм таким чином, що знову доведеться його заносити в Червону книгу? Вочевидь, науковцям варто спрогнозувати, як зберегти реліктову рослину, і убезпечити довкілля від агресивних наслідків його розростання. Однак, здається, у вчених досить часу, аби знайти прийнятних для всіх вихід, адже поки що доводиться захищати водойми від цієї рослини, а виведення з них водяного горіха – справа не одного дня.

Підготувала Інна КОСЯНЧУК