Врятуємо бортництво для майбуття

Головна, Новини, Слайд

«Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» – цей національний проект, що впроваджується на Київщині, Житомирщині та Рівненщині за ініціативи Вишгородського історико-культурного заповідника і за підтримки Українського культурного фонду, із самого початку ставив перед собою дослідницьку, популяризаторську мету. Йшлося про вивчення й збереження давньої традиції в контексті сьогодення.

Попри те, що низку заходів і подій проекту довелося перевести в онлайн-формат, свої завдання проект виконав у повному обсязі.

Як зберегти диких бджіл

Однак за час реалізації проекту викристалізувався ще один, не менш важливий нюанс – екологічний, економічний, і той, що впливає практично на існування всього живого на Землі. Йдеться про те, що через агресивне господарювання в сільському господарстві, через використання надто великої кількості гербіцидів і пестицидів масово гинуть «домашні» бджоли. А саме бджоли запилюють до 89% рослин. То ж загибель бджіл може призвести до неврожаїв з усіма негативними наслідками. І саме завдяки диким  бджолам, що живуть у лісах, у бортних деревах, можна зберегти популяцію бджіл – зауважують і пасічники, і науковці.

Про це йшлося і під час науково-практичної онлайн-конференції «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі», котра відбулася у Вишгородському історико-культурному заповіднику, у якій взяли участь дослідники з різних регіонів України, а також Білорусі – тож захід фактично пройшов у статусі міжнародного.

За словами провідного наукового  співробітника відділу археології Києва Інституту археології НАНУ, доктора історичних наук Марини Сергєєвої, бортництво здавна було шанованим у культурі слов’ян. Вона зазначила, що мед з часів Київської Русі у ті часи був найпопулярнішим солодким продуктом, адже цукру в ті часи ще не було. Однак велику роль відігравали й інші продукти бджільництва, зокрема, віск, який був одним з пріоритетних експортних товарів Київської Русі. У його отриманні була зацікавлена, насамперед церква, адже за канонами свічки дозволялося робити тільки з воску. Тема бортництва знайшла широке відображення у літописах.

Про те, що бортництво ще з княжих часів було розповсюджене у Вишгороді, свідчать, за словами завідувача сектору археології ВІКЗ, кандидата історичних наук Дмитра Бібікова,  знайдені у Вишгороді під час розкопок 1930-х років борті, які датуються ХІІ-ХІІІ ст., та знаряддя бортника.

Науковий керівник національного проекту, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ, кандидат історичних наук Галина Бондаренко звернула увагу саме на екокультурний аспект бортництва. Вона розповіла, що в Україні бортництво активно розвивалося ще в двадцяті роки минулого століття. Архаїчним промислом воно стало через штучні причини – після появи рамкових вуликів неодноразово встановлювалися заборони на бортництво, і ті, хто його практикував, мігрували глибше в ліси, аби його зберегти. Тим часом нині світова спільнота занепокоєна масовою загибеллю бджіл, спричиненою і природними факторами, й результатами діяльності людини. А така форма бджолярства, як бортництво, може допомогти зберегти популяцію бджіл, адже традиційно бортні колоди встановлюються у лісах, там, куди агресивна людська діяльність поки що не сягає. То ж і світове наукове товариство закликає приділити промислу як екокультурному і етнокультурному явищам належну увагу.

Магістр економіки Білоруського державного економічного університету, голова приватного закладу з розвитку традиційного бортництва «Братство босих бортників» Іван Осипов зазначив, що у Білорусі нині діє 200 бортників віком від 17 до 84 років, вони обслуговують 2500 бортей, а самі «бджолині будиночки» називають традиційним і для українського Полісся словом «вулля». Втім, як зазначив Іван Осипов, у білоруському суспільстві нині ще залишилось скептичне ставлення до бортництва як низькорентабельного промислу. Тож людям ще потрібно пояснювати, яку іншу неоціненну роль воно може відіграти.

Івана Осипова підтримали й інші дослідники. Так, завідувач лабораторії теорії екосистем Житомирського державного університету ім. Івана Франка, доцент кафедри екології та географії, кандидат біологічних наук Іван Хом’як зауважив, що відродження бортництва в Україні допоможе відновити екосистему, яка нині порушена внаслідок життєдіяльності людини. Ситуація склалась така,  що навіть у лісах дикі бджоли не можуть знайти собі прийнятного місця. За словами Івана Хом’яка, нині у Житомирському державному університеті створена студентсько-волонтерська група «Хранителі Полісся», які ведуть відповідну роботу. Зокрема, розробляється низка екологічних стежок, і дві з них включають бортництво у кількох аспектах – навчально-пізнавальному, екологічному і туристичному.

Підсумки і результат

Зокрема, 28 жовтня в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбулася заключна прес-конференція національного проекту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі». Учасники проекту продемонстрували здобутки проекту – а вони були яскравими не лише в науковому і пізнавальному планах, але й візуально. Учасники проекту презентували яскраві малюнки відомих художників, а також дитячі роботи прислані на конкурс «Якби я був бортником», зацікавили гостей пізнавальним онлайн-уроком про бортництво, захоплення викликала й випущену партнером проекту – видавництвом «Мистецтво» – друкована продукція – іміджевий альбом з вміщеними науковими публікаціями та унікальними світлинами про бортництво Полісся різних історичних періодів, набором інтерактивних листівок тощо

Куратор проекту, директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко висловила вдячність всім учасникам проекту та тим, хто долучився до нього, зауваживши, що патроном проекту став Віктор Ющенко, колишній Президент України (2005-2010 рр.).

«Цей міжсекторальний проект національної співпраці трьох областей – Київської, Рівненської і Житомирської, вдалося реалізувати у повному обсязі. Учасники та партнери проекту створили віртуальний музей бортництва, синтезували інформацію, пов’язану із цим промислом, візуалізували у ЗD-форматі предмети музейних зібрань, а також розробили інтерактивні просвітницькі матеріали, які можуть стати основою досьє для домінування традиції до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО», – підкреслила Влада Литовченко.

Виконавчий директор Українського культурного фонду Юлія Федів звернула увагу на чотири сильних сторони проекту. Насамперед вона відзначила його кросрегіональність, тим більше, що, за її словами, мало аплікантів Українського культурного фонду подають проекти, спрямовані на міжрегіональну співпрацю. Друга сильна сторона – робота з великою кількістю цільових аудиторій. Третя – широке використання можливостей діджиталізації, зокрема, створення того ж віртуального музею бортництва тощо. Ще одна сильна сторона проекту – його сталість, той накопичувальний ефект, поштовх до якого дали дослідження.

Окрім того, учасники прес-конференції звернули увагу на те, що саме завдяки проекту Україна й світ широко дізналися про те, що бортництво в Україні не просто сторінка історії, це жива традиція, яка останнім часом викликає все більший інтерес суспільства.

Інна КОСЯНЧУК

ДОВІДКА

 Ініціатор проекту – Вишгородський історико-культурний заповідник.

Співорганізатори проекту: Вишгородська міська рада, управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації, Сарненський історико-етнографічний музей, Олевський краєзнавчий музей за підтримки Київської, Житомирської, Рівненської облдержадміністрацій.

Проект реалізується за підтримки Українського культурного фонду.